22.05.19
22 травня 2019 року м.Запоріжжя
Справа №336/1832/19
Провадження № 2/336/1954/2019
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання: Чернишової І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/1832/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, без участі сторін,
Позивачка 25.03.2019 звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, просить усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
За змістом позову позивачці на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г. Право власності зареєстровано ОП «ЗМБТІ» згідно з витягом від 30.09.2010 №27500601, реєстраційний номер 8710997.
З 2012 року, в якості члена сім'ї, у даному житловому приміщенні зареєстрований її чоловік - відповідач ОСОБА_2 У 2014 році сторони припинили шлюбні відносини, відповідач з того часу у квартирі не мешкає, особистих речей у ньому не зберігає. Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2015. В позасудовому порядку відповідач своєї адреси реєстрації не змінив. Реєстрація відповідача перешкоджає оформленню субсидії позивачкою для сплати житлово-комунальних послуг за користування квартирою.
З підстав, передбачених ст. ст. 316-317, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» N1382-IV від 11.12.2003, позивачка просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 22.04.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, згідно позовною заявою просить розглядати справу без її участі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за її відсутності на підставі наявних доказів.
Під час розгляду цивільної справи відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.4 ст. 174 ЦПК України, на подання відзиву, поважних причин його ненадання не повідомив, тому, відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З підстав, передбачених ст.ст. 223, 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу від 22.05.2019 про розгляд справи в заочному порядку.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Предметом позову є захист права позивачки на користування та розпорядження належною їй на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для звернення до суду із зазначеним позовом стала наявність перешкод у користуванні позивачкою вказаним нерухомим майном, що створюються з боку відповідача, який відмовляється в позасудовому порядку знятись з реєстрації за вказаною адресою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г. за р.№4390, належить квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 8710997. Вказані обставини підтверджені копією вказаного договору та витягом з Державного реєстру правочинів №9008798 від 17.09.2010.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27500601 від 30.09.2010, право власності на вказану квартиру зареєстровано ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 30.09.2010, номер запису 36014 в книзі 225.
Сторони у справі перебували у шлюбі з 31.01.2012 по 16.05.2015, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.01.2012 та копією заочного рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №366/2134/15-ц, пр.2/336/1429/2015 від 05.05.2015, яке набрало законної сили 16.05.2015.
Відповідач зареєстрований у квартирі, належній позивачці, з 10.07.2012, що підтверджено відповіддю Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 29.03.2019 на запит суду від 26.03.2019.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Так, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України врегульовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права.
Крім того, чинним законодавством встановлено загальні засади захисту права власності, а саме за змістом ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Нормою ч.1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач не мешкає за вказаною адресою з осені 2014 року, особистих речей у будинку не зберігає. На підтвердження в матеріалах справи міститься акт обстеження квартири від 05.03.2019.
З реєстраційного обліку за місцем проживання відповідач в позасудовому порядку не знятий, житлово-комунальні послуги нараховуються із врахуванням його реєстрації за вказаною адресою, що порушує права позивачки, яка змушена здійснювати сплату за них самостійно та позбавлена можливості звернутись до уповноваженого органу із заявою про нарахування субсидії на сплату за спожиті послуги.
Оскільки відсутня правова підстава для збереження подальшої реєстрації відповідача, він створює перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачкою її майном, судом встановлено підстави для задоволення позову.
При обранні способу захисту у здійсненні права власності позивачкою суд виходить зі змісту ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» N1382-IV від 11.12.2003, у відповідності до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Тому визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, є достатньою підставою для зняття його з реєстрації.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України на користь позивачки, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, із відповідача слід стягнути судовий збір, сплачений ОСОБА_1 у сумі 768,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 141, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП на час розгляду справи судом не встановлений.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.
Повний текст рішення суду складено 22 травня 2019 року.
Суддя: П.В.Зарютін