Справа №329/706/18
Провадження № 2/329/19/2019
16 травня 2019 року смт Чернігівка
Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Богослова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - Житник ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що їй на праві власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В вищезазначеному будинку разом із позивачем зареєстрована також відповідач ОСОБА_3 , яка з 1994 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином позивача - ОСОБА_4 У 2010 році шлюб між сином позивача та відповідачем розірваний. З 1995 року відповідач не проживає в будинку позивача за вищевказаною адресою, оскільки постійно проживає у АДРЕСА_2 . Реєстрація відповідача у будинку позивача порушує його права як власника будинку. Позивач вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 у будинку не проживає з 1995 року, то вона втратила право користування цим житловим приміщенням.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законодавством порядку, до суду надійшла заява від відповідача, в якій остання зазначила, що позовні вимоги визнає повністю, просила розглянути справу без її участі, також зазначила, що в будинку позивача вона та її син ОСОБА_5 не проживають з 2009 року у зв'язку з переїздом на проживання до м. Донецьк Донецької області.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.
Позивачу належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 17.07.2006 та зареєстрованого в реєстрі за номером 359 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства “Імпульс” Пологівської районної ради № 11356731 від 27.07.2006.
Згідно довідки № 676 від 13.07.2018, виданої в.о. старости Новополтавського старостинського округу виконавчого комітету Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької, ОСОБА_3 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім'ї дочка - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , колишня свекруха - ОСОБА_1 , колишній чоловік - ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки № 675 від 13.07.2018, виданої в.о. старости Новополтавського старостинського округу виконавчого комітету Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за місцем реєстрації не проживали.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданого 15.12.2009, відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 15.12.2009.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року, справа №6-709цс16.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 позов визнала, зазначила, що шлюб між нею та сином позивача розірвано, а тому вона не є членом сім'ї позивача, не проживає у будинку ОСОБА_1 з 2009 року, то суд вважає за можливе усунути порушення права власності позивача, у тому числі шляхом визнання відповідача судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 , а позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 гривні 80 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.150, 156 Житлового Кодексу України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком по АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
Стягнути зОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В.Богослов