23 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/5005/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року у справі № 607/1830/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління парульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Вийванко О. М.,
час ухвалення рішення - 18.03.2019 року, час не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 18.03.2019 року
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління парульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії НК №398299 від 20 січня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення ч.1 ст.121 КУпАП.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 398299 від 20 січня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки згідно з відеозаписом, який здійснено на нагрудний відеореєстратор інспектора, позивач на місці вчинення правопорушення погоджувався з фактом, що у автомобіля не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, однак вказував, що не помітив цього при початку руху. Просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Seat Alhambra», номерний знак НОМЕР_1 , 20 січня 2019 року о 19 год. 40 хв. на автодорозі Київ - Чоп, у якого у темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив вимоги п.31.4.3 (в) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
За цим фактом ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП на підставі постанови у справі про адміністративне порушення серії НК № 398299 від 20 січня 2019 року, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, відповідачем також не враховано усі фактичні обставини та пояснення позивача, що свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, а тому постанова серії НК № 398299 від 20 січня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.31.4.3 ПДР України зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
П.9 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20 січня 2019 року о 19:40 год., керував транспортним засобом «Seat Alhambra», номерний знак НОМЕР_1 , в якого у темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив вимоги п.31.4.3 (в) ПДР України та притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
З оглянутого колегією суддів відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що долучений до апеляційної скарги, не вбачається підтвердження факту вчинення поставленого у вину адміністративного правопорушення позивачем, оскільки відео не стверджує цього порушення Правил дорожнього руху на час руху транспортного засобу та його зупинення і повідомлення причини зупинки, така розпочалася з початку розгляду справи поліцейським, і лише через 40 хв. з часу фіксації поліцейський після вручення постанови позивачу, та завершення розгляду справи обійшов транспортний засіб та зафіксував факт відсутності ближнього світла на лівій фарі, жодних інших доказів на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом, в якого у темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, не має, а судом таких не здобуто.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач до постанови долучав письмові пояснення про заперечення своєї вини, такі зазначені додатком у постанові, однак до матеріалів справи не долучені, що, на думку колегії суддів, свідчить про неповне з'ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Також відповідно до положення ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, однак у оскаржуваній постанові про здійснений відеозапис у постанові як додаток не вказано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому постанова серії НК № 398299 від 20 січня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. підлягає скасуванню, та правильно в мотивувальній частині рішення суду вказано про закриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Колегія суддів також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, однак суд першої інстанції у резолютивній частині рішення лише скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення, не вирішивши питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення.
Ч.4 ст.317 КАС України передбачає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, а тому абзац другий резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року у справі №607/1830/19 необхідно доповнити реченням: «та закрити справу про адміністративне правопорушення», у зв'язку з чим рішення необхідно змінити.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року у справі №607/1830/19 змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення: «та закрити справу про адміністративне правопорушення».
У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року у справі №607/1830/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець