21 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4161/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року, ухвалене суддею Дзюбановським Ю.І. у м. Тернопіль о 09 год. 18 хв. у справі № 607/18564/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд скасувати постанову серії ВР № 152423 від 05.09.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та її необхідно скасувати, оскільки адміністративного правопорушення він не вчинив, вимоги пп. «г» п. 8.4 ПДР України не порушив. Зауважив, що інспектором не було надано доказів того, що позивач керуючи автомобілем, проігнорував вимоги знаку, який вказує на напрямок руху по смугах, тим більше, справу розглянуто на місці вчинення правопорушення, а не за місцем його вчинення, тобто за місцезнаходженням відповідного органу поліції, як зазначено в частині 3 статті 258 КУпАП.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, ОСОБА_1 , який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права та неповне дослідження обставин справи та виходить з мотивів, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор патрульної поліції Станько С.П. суттєво порушив права позивача не зафіксувавши технічний стан автомобіля, не дослідивши доказів, не заслухавши свідка ОСОБА_2
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено те, що 05.09.2018 року інспектор роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станько Сергій Петрович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 152423, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення пп. «г» п. 8.4 ПДР у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 05.09.2018 року о 10 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Л. Українки у місті Тернополі, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах», зі смуги, яка дозволяє поворот праворуч поїхав прямо, чим порушив пп. «г» п. 8.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення, а позивач мав можливість ознайомитися з обставинами правопорушення та доказами.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , він звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції; далі - КАС України) встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених цим Кодексом та наданих іншим законом.
У відповідності до частин першої, третьої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, який є неналежним відповідачем у цьому спорі, слід відмовити.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з інших мотивів та вдався до дослідження фактичних обставин адміністративного правопорушення, не з'ясувавши належність відповідача у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що стосуються заміни неналежного відповідача та розгляду справи щодо неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції необхідно змінити з вищевикладених мотивів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2019 року в справі № 607/18564/18 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити з мотивів, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст виготовлено 23.05.2019 року