23 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4975/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В. Я.;
суддів - Большакової О. О, Глушка І. В.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчика Василя Олександровича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2019 року в справі № 159/1801/19 (головуючий суддя в суді першої інстанції - Логвинюк І.М., м. Ковель) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчика Василя Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,-
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчика Василя Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 226132 від 22 березня 2019 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, так як викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи та не підтвердженні будь-якими доказам, позивач Правил дорожнього руху не порушував, а здійснював рух із ввімкненими ходовими вогнями.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову серії ВР № 226132 від 22.03.19 р., винесену поліцейським роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядовим поліції Юрчиком Василем Олександровичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на останнього адміністративного стягнення у виді адміністративного штрафу в сумі 425 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП провадженням закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, поліцейським роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчиком Василем Олександровичем подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також особливу увагу звернуто на те, що приймаючи рішення у даній справі судом першої інстанції не було враховано те, що в автомобілі позивача були увімкнені самовільно встановлені прилади незрозумілого зразка та конструкції.
За змістом частини першої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 1,5 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
Враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, а саме, десятиденний строк, суд апеляційної інстанції вважає за належне розглянути дану справу за відсутності учасників, які не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наведених нижче підстав.
Встановлено, що 22 березня 2019 року поліцейським роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчиком Василем Олександровичем винесена постанова серії ВР №226132 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач о 23 год. 22.03.19 р. у м. Ковелі Волинської області, по вул. Ватутіна, 33, керуючи вказаним вище т/з, не увімкнув ближнє світло фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1, підп. «а» ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено адмінстягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. До постанови додано: DM 4204. Копію оскаржуваної постанови було надіслано позивачеві поштою.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 9.1.Правил дорожнього руху обумовлено, що попереджувальними сигналами є: a) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
За приписами п.9.8. ПДР, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 стверджує, що на виконання Правил дорожнього руху рухався з увімкненими ходовими вогнями, які виконували функцію попереджувального сигналу.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що відеозапис події, а саме вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху у вигляді руху без ввімкнення денних ходових вогнів, в матеріалах справи відсутній, до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надавався.
У позовній заяві позивач факт вчинення порушення ПДР не визнає.
Тобто доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач здійснив рух з порушенням вимоги ч. 2 ст. 122 КупАП.
Тому, колегія суддів вважає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, або інші належні докази вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених у справі обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при винесенні постанови від 22 березня 2019 року, серії ВР №226132, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, діяв неправомірно, не на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Юрчика Василя Олександровича залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2019 року в справі № 159/1801/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді О. О. Большакова
І. В. Глушко