23 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3505/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції Ващилін Р.О.,
час ухвалення рішення - 06.03.2019 року,
місце ухвалення рішення - м.Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 06.03.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1096. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1096 в порядку, встановленому законом, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що нормами Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 р., затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (з наступними змінами), якою визначено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність в межах норм безоплатної приватизації і вказаний в Стратегії механізм позивачем не дотримано, оскільки ОСОБА_1 не подано копії документа, що посвідчує безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підтвердження перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції, відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, пунктів 11-14 частини другої ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, що вирішуючи питання про зобов'язання розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 , суд втручається у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що 05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1096.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.06.2018 р. №Ю-330/10-2541/0/18-18 позивачу було повідомлено про неможливість задоволення його клопотання у встановленому законом порядку, оскільки до нього не було долучено копію документа, що посвідчує безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підтвердження перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції, а надано тільки посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (арк. спр. 6).
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Ч. 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. "в" ч. 3 ст.116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Порядок реалізації права на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами регламентується 118 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб надані ч. 4 ст. 122 ЗК України.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.
Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.06.2018 р. №Ю-330/10-2541/0/18-18, відповідач повідомив про неможливість задоволення клопотання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку у зв'язку з неподанням копії документа, що посвідчує безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підтвердження перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції, відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, пунктів 11-14 частини другої ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (арк. спр. 6).
На обґрунтування правомірності свого рішення відповідач посилається на норми Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 р., якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (з наступними змінами).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 ЗК України. Земельний кодекс має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.
Суд зазначає, що у зв'язку із затвердженням даної Стратегії зміни до ЗК України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.
Таким чином, оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність, зокрема, порядок одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо нормами ЗК України, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 812/1557/17 (№ К/9901/33241/18).
Окрім того, вимагаючи від ОСОБА_1 надання копії документа, що підтверджує перебування позивача безпосередньо в районах антитерористичної операції, відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, пунктів 11-14 частини другої ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач порушив норми ч. 6 ст. 118 ЗК України, яка забороняє вимагати від заявника додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що вирішуючи питання про зобов'язання розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 , суд втручається у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень з огляду на наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Разом з тим, звернувшись до адміністративного суду з даним позовом позивач просить не зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тільки виконати встановлений законом обов'язок та розглянути його клопотання відповідно до вимог ЗК України.
Тому суд вважає, що зобов'язуючи суб'єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов'язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 260/1470/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. М. Багрій
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.