01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 травня 2019 року Справа № 640/426/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Літвіної Н.М.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірними дій відповідача щодо перерахунку з 01.01.2016 р. пенсії позивача в розмірі 70 % грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 15.03.2018 р. № 22/6-5360 з обмеженням максимального розміру пенсії;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 р. на підставі довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 15.03.2018 р. № 22/6-5360 про розмір грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з 90 % грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Також при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача надати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року позов було задоволено частково:
- визнано неправомірними дії відповідача щодо перерахунку з 01.01.2016 р. пенсії позивача в розмірі 70 % грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 15.03.2018 р. № 22/6-5360;
- зобов'язано відповідача зробити перерахунок та виплату позивачу пенсії 01.01.2016 р. на підставі довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 15.03.2018 р. № 22/6-5360 про розмір грошового забезпечення, виходячи з 90 % грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення і внесення змін до законодавства щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а потім 70 % грошового забезпечення не стосується перерахунку раніше призначеної пенсії.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходив з того, що зобов'язання відповідача на підставі судового рішення здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу передбачає виплату заборгованості по ній, а тому додаткового встановлення судовим рішенням наявності заборгованості та зобов'язання здійснити її виплату не потребується, а також суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно протиправності обмеження відповідачем максимального розміру його пенсії, позивач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що в даному випадку відсутнє законодавче підґрунтя для обмеження розміру його пенсії, та посилається на відповідні висновки Верховного Суду в рішеннях за 2018-2019 роки.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно протиправності обмеження відповідачем максимального розміру його пенсії прийнято без урахування практики Верховного Суду та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати в цій частині і ухвалити постанову про задоволення відповідних позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У межах строку, встановленого судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно протиправності обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2005 р. позивачу було призначено пенсію у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідній редакції.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
Розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на січень 2016 року складає 16 758,90 грн.
У квітні 2018 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача зі зменшенням її основного розміру з 90% до 70%, а також з обмеженням максимального розміру пенсії позивача 10 740,00 грн.
З 01.01.2016 р. до 07.04.2018 року ОСОБА_1 отримував пенсію у сумі 6778,21 грн.
ГУ ПФУ в м. Києві, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 здійснювало її розрахунок за коефіцієнтом 70 % від 16 758, 90 грн., що становило суму 11731,23 грн., яку відповідач обмежив у 2016-2017 рр. сумою 10 740,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону № 3668-VI у редакції Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії за 2016 рік, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.
У п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 р. відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, передбачені ст. 43 Закону № 2262-XII обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом № 911-VIII.
Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обмеження максимального розміру пенсій у 2016 році поширювалося виключно на осіб, яким пенсія призначена з 01.01.2016 р., а внесені Законом № 1774 до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 р. по справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 р. по справі № 127/4270/17 та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування апеляційним судом при розгляді даної справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу пенсія призначена в порядку Закону № 2262-XII ще в 2005 році, а отже у 2016 році на нього взагалі не поширювалося обмеження максимального розміру пенсійних виплат на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 911-VIII та вищенаведених норм Закону № 3668-VI у їх системному тлумаченні, а у 2017 році не існувало легітимного законодавчого підґрунтя для здійснення відповідного обмеження, на чому наголошено вище.
Таким чином, вважаючи протиправним обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача у 2016-2017 рр., колегія суддів приймає до уваги положення ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII перерахунку пенсій без обмеження строком в разі протипарвності дій органів ПФУ.
При цьому, доводи відповідача щодо здійснення ним обмеження пенсії позивача максимальним розміром на підставі Закону, є необґрунтованими з підстав, зазначених вище та свідчать про неправильне тлумачення та застосування ГУ ПФУ в м. Києві відповідних законодавчих норм.
З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку з 01.01.2016 р. пенсії позивача з обмеженням її максимальним розміром та зобов'язання відповідача відновити порушене право позивача шляхом здійснення перерахунку його пенсії з 01.01.2016 р. без обмеження її максимальним розміром.
При цьому, апеляційним судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, у рішенні від 01.06.2006 р. по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції при вирішенні даного адміністративного позову в частині вищезазначених позовних вимог було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо протиправності дій відповідача щодо перерахунку та виплати з 01.01.2016 р. пенсії позивача з обмеженням її максимального розміру та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 р. без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум - скасуванню, а адміністративний позов у цій частині позовних вимог - задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судова колегія встановила, що відповідно до квитанції від 17.12.2018 р. за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. /Т.1 а.с.4/, відповідно до квитанції від 19.04.2019 р. за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 1152,60 грн.
При цьому, сплата судового збору у вказаних розмірах відповідає ставкам, встановленим Законом України «Про судовий збір» у відповідній редакції.
Разом з тим, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у цій справі було вирішено питання щодо розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі: 234,93 грн. (сума решти судових витрат за позовні вимоги, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив) + 1152,60 грн. = 1387,53 грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо перерахунку та виплати з 01.01.2016 р. пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 р. без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати, а адміністративний позов у цій частині позовних вимог - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо перерахунку та виплати з 01.01.2016 р. пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 р. без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві судові витрати в розмірі 1387,53 (одна тисяча триста вісімдесят сім гривень та п'ятдесят три копійки) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 22 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: