01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у 1-й інстанції: Оладько С.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 травня 2019 року Справа № 367/112/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Хомічової Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області
про визнання незаконною та скасування постанови,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 18.12.2018 р. № А-1812/1 у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2019 року позивачу було поновлено строк звернення до суду з цим позовом та відмовлено в задоволенні її позовних вимог.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову позивачем було отримано лише 27.12.2018 р., а тому строк звернення до суду з цим позовом нею пропущений з поважних причин та підлягає поновленню, а також з того, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на те, що її не було повідомлено про проведення перевірки, не вручено направлення на її проведення, яке крім іншого складено з порушенням вимог законодавства: без зазначення суб'єкта містобудування та строку його дії, що перевірку проведено за її відсутності, в акті перевірки не вказано дату його складання і копію такого акта нею отримано поштою, що всі матеріали перевірки складені за її відсутності і вчинені в них записи про те, що вона відмовилася від підпису, не відповідають дійсності, нічим не підтверджуються та не застережені підписами свідків.
Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення були розглянуті відповідачем без встановлення фактичних обставин, без надання правової оцінки зібраним доказам та взагалі без з'ясування, чи було вчинено позивачем правопорушення, за яке вона притягається до адміністративної відповідальності.
Також апелянт наполягає на тому, що нею здійснювалося будівництво паркану, який не має фундаменту, як стверджує відповідач, і що законодавством не вимагається отримання дозволу для зведення парканів, що нею не порушувалися протипожежні норми, що взагалі в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності, і що відповідачем не обґрунтовано застосування до неї верхньої межі штрафу та не враховано наявності в на її утриманні двох неповнолітніх дітей.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2018 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на своїй правовій позиції та на відсутності підстав для задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 23.05.2011 р. № 553 на виконання положень зазначеного Закону затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, яким визначається процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб'єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об'єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону № 877-V.
У ст. 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до ч.ч. 1-4, 5 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу, зокрема зазначаються: найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; дата початку та дата закінчення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити, зокрема відомості про дату складення акта.
У п.п. 9, 12 Порядку № 553 закріплено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.
Відповідно до ч. 13 ст. 96 КУпАП незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно з вимогами законодавства, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також повинно бути з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КпАП України визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
У ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок проведення перевірки при здійсненні архітектурно-будівельного контролю, а також процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка, окрім іншого, передбачає обов'язок контролюючого органу забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав підконтрольного суб'єкта та належне оформлення відповідної документальної бази.
При цьому, встановлені контролюючим органом порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства в галузі містобудівної діяльності, зокрема ст.ст. 29, 31, 34, 36, ч. 8 ст. 39 Закону № 3038-VI та ст. 11 Закону № 687-XIV, повинні підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин даної справи, колегія суддів встановила, що позивач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
14.04.2016 р. Інспекцією ДАБК Ірпінської міської ради на підставі звернень фізичних осіб було прийнято наказ № 5 про проведення позапланової перевірки на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного наказу відповідачем складено направлення від 20.11.2018 р. щодо перевірки вказаного об'єкту, без зазначення найменування суб'єкта містобудування та строку дії такого направлення /Т.1 а.с.25/.
Далі, відповідачем проведену відповідну позапланову перевірку та складено акт № 10122018/1, в якому не зазначено дати його складання /Т.1 а.с.16-24/.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 29, 31, 34, 36, ч. 8 ст. 39 Закону № 3038-VI та ст. 11 Закону № 687-XIV, а саме:
1) виконання реконструкції нежитлової будівлі та будівництва стіни з піноблоку без документів, що надають право на виконання будівельних робіт;
2) відсутність вихідних даних для проектування;
3) не забезпечення здійснення технічного нагляду;
4) не забезпечення здійснення авторського нагляду;
5) відстань від стіни, яка будується, до багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться на суміжній земельній ділянці складає 4.10 м;
6, 7) відстань від стіни з піноблоку до межі земельної ділянки складає 0.10 м.
10.12.2018 р. відповідачем складено протокол № А-1012/1 про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема зазначено, що на земельній ділянці позивача знаходиться індивідуальний житловий будинок та новопобудовані будівлі: будівельні магазини та будівництво стіни з піно блоку, яка має бетонний фундамент /Т.1 а.с.12-14/.
У цей же день, 10.12.2018 р. відповідачем складено припис № С-1012/1, яким позивача зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт з 10.12.2018 р. та усунути виявлені порушення до 10.02.2019 р. /Т.1 а.с.15/.
У вказаних документах (акті, протоколі, приписі) зазначено, що позивач відмовилася від їх підписання та отримання їх копій, підписи свідків відсутні.
18.12.2018 р. відповідачем прийнято постанову № А-1812/1 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винною за ч. 13 ст. 96 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 17 000,00 грн. /Т.1 а.с.10-11/.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2018 р. № А-1012/1 було складено у присутності позивача та/або принаймні, що вона була обізнана з приводу його складання та їй було забезпечено реальну можливість бути присутньою та надати відповідні пояснення.
Більш того, відповідачем не доведено і з матеріалів справи не вбачається, що позивач взагалі повідомлялася про призначення та проведення перевірки її як суб'єкта містобудування, що їй вручалося відповідне направлення на перевірку та пред'являлося посвідчення особи, уповноваженої на її проведення.
Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що таке направлення на перевірку взагалі не містить обов'язкових даних, зокрема про підконтрольний суб'єкт містобудування та строк дії такого направлення /Т.1 а.с.25/, що суперечить ст. 7 Закону № 877-V та виключає підстави стверджувати про його дійсність.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що в іншій копії вказаного направлення, наданій суду відповідачем /Т.1 а.с.79/, ручкою вписані дати щодо строку його дії, але у суду відсутні жодні підстави вважати, що такі дані були в ньому зазначені вже на момент його складання та, принаймні, проведення спірної перевірки.
Також колегія суддів відзначає, що в порушення ст. 7 Закону № 877-V відповідачем в акті перевірки не зазначено дати його складання.
Отже, оскаржувана у даній справі постанова від 18.12.2018 р. № А-1812/1 є протиправною як така, що прийнята за результатами перевірки, проведеної з грубими процедурними порушеннями вимог законодавства.
При цьому, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, закріплену в рішенні від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, для притягнення особи контролюючим органом у сфері містобудівної діяльності за порушення норм містобудівного законодавства наявність в її діях чи бездіяльності складу відповідного правопорушення повинна підтверджуватися сукупністю належних і допустимих доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування покладено саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень, але у даному випадку такий обов'язок ним виконаний не був.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах перевірки відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б достаменно підтверджували вчинення позивачем порушення законодавства, за яке її притягнуто до відповідальності.
Так, з фотокопій, доданих відповідачем до вище вказаного протоколу, припису та акту, неможливо встановити, яка саме місцевість на них зображена і коли саме вони були зроблені.
При цьому, з матеріалів справи взагалі не вбачається, яким чином особою, яка проводила перевірку (головним спеціалістом ОСОБА_2 ) було встановлено, що позивачем побудовано саме стіну (а не паркан), саме з піно блоку, а не з будь-якого іншого будівельного матеріалу та ще й на бетонному фундаменті, а також яким чином, за допомогою яких засобів зазначеною посадовою особою встановлювалася відстань від стіни, яка будується, до багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться на суміжній земельній ділянці та відстань від стіни з піноблоку до межі земельної ділянки.
Також відповідачем не надано суду жодних доказів, з яких можливо було б встановити, яким чином ним перевірялося порушення позивачем ст.ст. 29, 31, 34, 36, ч. 8 ст. 39 Закону № 3038-VI та ст. 11 Закону № 687-XIV (відсутність або наявність вихідних даних, здійснення або не здійснення технічного нагляду й тощо).
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно бути обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
Більш того, судова колегія звертає увагу й на те, що апелянтом не доведено врахування при винесенні спірної постанови про адміністративне стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, зокрема взагалі наявності вини позивача, майнового стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, як таке чітко визначено статтею 280 КУпАП.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності та допустимості доказів в адміністративній справі, його висновки щодо наявності правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 13 ст. 96 КУпАП та складання відносно неї постанови від 18.12.2018 р. № А-1812/1 не ґрунтуються на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та є передчасними, а зазначена постанова - протиправною.
Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 31.07.2008 р. по справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.
Враховуючи вищевикладене та приписи статті 286 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування постанови від 03.10.2018 р. № 495 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, зумовлює необхідність вийти за межі позовних вимог і задовольнити їх саме у такий спосіб.
При цьому колегія суддів зазначає, що предметом даної справи є рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а тому дана справа у відповідності до параграфу 2 та ст. 286 КАС України належить до категорії термінових справ. Однак, судом першої інстанції всупереч даної норми справу було розглянуто в загальному порядку, без урахування особливостей розгляду цієї категорії спорів та неправильно визначено в резолютивній частині рішення порядок його оскарження.
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 288 КАС України особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Тож, у даному випадку позивачем було помилково сплачено судовий збір у цій справі і для його повернення законодавством визначено окремий порядок. Підстави для стягнення таких витрат в порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконною та скасування постанови- задовольнити частково.
Скасувати постанову від 18.12.2018 р. № А-1812/1 у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 22 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: