Справа № 640/18401/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
16 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року в адміністративній справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами» про визнання протиправним та скасування розпорядження № 93 від 14.09.2018 року,
Міністерство екології та природних ресурсів України звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 03.08.2018 р. № 72 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», виданого за результатами розгляду скарги ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року закрито провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі Міністерство екології та природних ресурсів України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що Державною регуляторною службою України порушено права та охоронювані законом інтереси Мінприроди у зв'язку з виданням розпорядження, оскільки останнє фактично зобов'язує міністерство скасувати свій же наказ.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології» до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України подано апеляційну скаргу від 15.08.2018 №45 щодо прийняття Міністерством екології та природних ресурсів України наказу від 10.08.2018 № 299 про анулювання йому ліцензії.
Рішенням Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 13.09.2018 № 4.1 (протокол № 12-18) скаргу розглянуто та прийнято розпорядження від 14.09.2018 № 93, яким зобов'язано Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» шляхом скасування наказу від 10.08.2018 № 299 в частині анулювання ліцензії ТОВ «Екологічний центр поводження з небезпечними відходами та промислової технології».
Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачено законом.
Згідно п.п. 7 п. 4 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 3, Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить ліцензування операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин та здійснює контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов.
Абзацом 2 частини 9 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Водночас, ані вказаним Законом, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено право Мінприроди на оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. В цьому випадку, орган ліцензування повинен діяти виключно на виконання повноважень, передбачених Законом.
Крім того, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду.
Разом з тим, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, і обов'язковою умовою визнання оскаржуваного рішення протиправним є доведеність позивачем порушення ним його прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Водночас, позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним розпорядженням ДРС України індивідуально виражених прав чи інтересів Мінприроди .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 21 травня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Ю.А.Ісаєнко
суддя В.П.Мельничук