20 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/1292/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
позивач: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі № 1340/4417/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та розпорядження протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції -Москаль Р.М.,
час ухвалення рішення -14.12.2018 о 13:51:49 год.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 21.12.2018,-
25 вересня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та просив: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виконання постанови від 15 лютого 2016 року та ухвали від 23 травня 2016 року Золочівського районного суду Львівської області по справі №445/2355/15-а і постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі №876/9346/16 та прийнятих на їх виконання розпоряджень №145237 від 21 квітня 2016 року, №145237 від 29 серпня 2016 року, №145237 від 07 листопада 2016 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №145237 від 08 березня 2018 року про виплату позивачу пенсії, розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 2394,64 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років, призначеної на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року відповідно до постанови від 15 лютого 2016 року та ухвали від 23 травня 2016 Золочівського районного суду Львівської області по справі №445/2355/15-а та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі №876/9346/16 та прийнятих на їх виконання розпоряджень №145237 від 21 квітня 2016 року, №145237 від 29 серпня 2016 року, №145237 від 07 листопада 2016 року - з 01 березня 2018 в повному розмірі - 6660,65 грн. та виплату проводити довічно.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 13 березня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після призначення пенсії з органів прокуратури не звільнений, працює на посаді прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області. Позивач зазначає, що відповідач з березня 2018 року протиправно припинив виплату пенсії за вислугу років у розмірі 6660,65 грн. (визначеному на підставі Закону України «Про прокуратуру» та перерахованому на підставі рішення суду) та почав виплачувати пенсію в розмірі 2394,64 грн., визначеному відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) . Сеньків Олег Ярославович вважає ці дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційне право на належний соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постановою від 15 лютого 2016 року та ухвалою від 23 травня 2016 року Золочівського районного суду Львівської області по справі №445/2355/15-а та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі №876/9346/16 закріплено право позивача на отримання пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, після внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII, було прийнято судове рішення, яке вступило в законну силу, а тому у відповідача відсутні підстави не виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірах, встановлених судовими рішеннями. Також скаржник звертає увагу, що рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось, виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058-VI та Законом України «Про прокуратуру», припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, в тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України, а отже такі дії відповідача є неправомірними. Зазначає, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 01 жовтня 2017 року, як і Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не поширюються на пенсіонерів, пенсію яким призначено до 01 жовтня 2017 року. Також звертає увагу, що переведення особи з одного виду пенсії на інший з ініціативи пенсійного фонду чинним законодавством не передбачено, оскільки таке переведення можливе лише за зверненням особи з відповідною заявою.
18 лютого 2019 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга подана відповідачем безпідставно з мотивів викладених в відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі №1340/4417/18 - без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, з 13 березня 2015 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 та розпорядженням про призначення пенсії (а.с. 48).
Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжує працювати в органах прокуратури та на час виникнення спірних правовідносин працює на посаді прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області.
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2016 року у справі №445/2355/15-а позов ОСОБА_1 задоволено (а.с. 22-29). Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо припинення з 01 червня 2015 року виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та відмови в поновленні виплати зазначеної пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01 червня 2015 року у попередньому розмірі.
На виконання цього рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області видано розпорядження №145237 від 21 квітня 2016 року, в якому зазначено, що пенсія за вислугу років ОСОБА_2 підлягає виплаті в розмірі 4008,44 грн. (а.с. 20).
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16 позов ОСОБА_3 задоволено (а.с. 33-39). Визнано протиправними дії Золочівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16 червня 2016 року про заробітну плату. Скасовано рішення Золочівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Львівської області № 1951/04-40 від 30 червня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16 червня 2016 року про заробітну плату. Зобов'язано Золочівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18-1081 від 16 червня 2016 року, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка згідно з довідкою прокуратури Львівської області №18-1081 від 16 червня 2016 року складає 11 101 гривня 08 копійок, починаючи з 01 січня 2016 року, та виплатити недоплачену частину пенсії починаючи з 01 січня 2016 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (а.с. 41-47) постанову Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 у справі №445/1349/16-а змінено. Викладено абзац 4 резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а у такій редакції:
«Зобов'язати Золочівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16 червня 2016 року, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка згідно з довідкою прокуратури Львівської області № 18/1081 від 16 червня 2016 року складає 11101,08 грн., починаючи з 01 липня 2016 року, та виплатити недоплачену частину пенсії починаючи з 01 липня 2016 року».
Абзац 5 резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у справі №445/1349/16-а виключено.»
На виконання цих судових рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області видано розпорядження №145237 від 29 серпня 2016 року та від 07 листопада 2016 року, в яких зазначено, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 підлягає виплаті в розмірі 6660,65 грн. довічно (а.с. 21,19).
06 березня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло розпорядження №145237, відповідно до якого ОСОБА_1 як такому, що працює на посадах спецзаконів та отримує пенсію за вислугу років з 13 березня 2015 року, визначено з 01 жовтня 2017 року розмір пенсії на підставі Закону № 1058-ІV в сумі 2394,64 грн. (а.с. 18).
Листом від 23 березня 2018 року №386/03.17-10 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді прокурора, починаючи з березня 2018 року виплату його пенсії приведено у відповідність до Закону України №1058-ІV (а.с. 13).
11 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою, просив здійснити пенсійні виплати у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та судових рішень (а.с. 15). Позивач вказує, що відповіді на своє звернення не отримав.
ОСОБА_1 зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно з березня 2018 року припинило виплату призначеної йому згідно з Законом України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років та виплачує таку в меншому розмірі, визначеному на підставі Закону № 1058-ІV.
Вважаючи дії та розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають оскільки, позивач відповідає всім критеріям, визначеним пунктом 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому підстави для скасування рішення та розпорядження відсутні оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло законне та обґрунтоване рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року та діє правомірно, виплачуючи позивачеві пенсію у розмірі, визначеному Законом №1058-IV.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років.
Згідно із пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 працює на посаді прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що факт роботи на посадах та на умовах, які передбачені Законом України «Про прокуратуру» є підставою для припинення виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та здійснення виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що покликання скаржника на порушення його конституційних прав, у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки вищенаведені правові норми не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05 вересня 2017 року у справі «Fabian проти Угорщини» Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні «справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії» мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що «справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий».
Також з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано описані вище рішення судів щодо здійснення перерахунку та виплати позивачеві пенсії за вислугу років - прийнято відповідні розпорядження та з 01 липня 2016 року здійснено виплату пенсії позивачу за вислугу років в розмірі 6660,65 грн..
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області в березні 2018 року здійснюючи перевірку пенсійних справ на предмет правильності нарахування та виплати пенсій виявлено, що ОСОБА_1 продовжує працювати в органах прокуратури на посаді прокурора та отримує пенсію за вислугу років у розмірі, що значно перевищує розмір пенсії, визначений відповідно до Закону №1058-IV. При цьому пенсія призначена ОСОБА_1 після 01 листопада 2011 року,а він не є особою з інвалідністю I чи II групи, особою з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасником бойових дій чи особою, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів вважає, що в даному випадку не було порушено вимогист.14 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень, оскільки вищезазначені рішення, а саме постанова від 15 лютого 2016 року та ухвала від 23 травня 2016 року Золочівського районного суду Львівської області по справі №445/2355/15-а та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі №876/9346/16 виконані в межах покладених зобов'язань.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій пенсійного забезпечення працівників прокуратури та прийняв законне та обґрунтоване рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року, виплачуючи позивачеві пенсію у розмірі, визначеному Законом №1058-IV.
Крім того, покликання скаржника на те, що на нього не поширюється положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії у період служби в органах прокуратури є безпідставними, оскільки спростовуються встановленим фактом роботи позивача на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Також доводи ОСОБА_1 про те, що припинення виплати пенсії за вислугу років і переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» може здійснюватись лише за бажанням особи не може братись судом до уваги, оскільки таке положення стосується осіб, які не працюють на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Виходячи із системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність розпорядження та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №145237 від 08 березня 2018 року про виплату позивачу пенсії, розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 2394,64 грн., оскільки позивач працює на посаді та на умовах, передбачених законом України «Про прокуратуру» та пенсія йому призначена після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року.
Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 520/16048/16-а.
Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі №1340/4417/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 23.05.2019 року.