23 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3697/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Макарик В.Я.
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
позивач: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року у справі № 448/489/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Шокала Володимира Степановича про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,-
суддя в 1-й інстанції - Білоус Ю.Б.,
час ухвалення рішення - 13 год. 14 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Мостиська,
дата складення повного тексту рішення - 11.03.2019,-
25 квітня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 Володимира Степановича(далі - відповідач, Львівська митниця ДФС України) та просив скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала В.С. у справі про порушення митних правил №1207/20908/16 від 15.04.2016 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням митним органом порядку притягнення особи за порушення митних правил, а також порушенням норм матеріального права. Позивач у позові зазначає, що 01.07.2015року він знаходився на території Польщі в с. Медика. Близько 21:00год. до нього підійшов невідомий чоловік і запропонував перевезти через митницю товар, за що заплатив йому 100 гривень. Про жоден автомобіль розмови не було. 31.03.2016року його запрошено до Львівської митниці ДФС, де йому повідомили, що за ним рахується автомобіль марки «HONDA PRELUDE», VIN: НОМЕР_1 , реєстр. номер НОМЕР_2 .
Про те, що на нього був оформлений транспортний засіб йому не було відомо, він не був присутнім під час оформлення митних документів про ввезення вищезазначеного автомобіля на територію України, не підписував жодних документів, не знав та не міг знати про те, що йому належить протягом десяти днів вивезти за межі митної території України вищезазначений транспортний засіб і що він перевищив встановлений ст.95 Митного Кодексу строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, більше ніж на 10 діб. Зазначає, що водій даного автомобіля, під час перетину разом із ним державного кордону 02.07.2016року близько 04.08год., взяв у нього картку МРГ, щоб він не шукав іншої «підсадки».Стверджує, що вказані обставини він пояснював працівникам митниці, однак заступник начальника Львівської митниці ДФС безпричинно не взяв його доводи до уваги.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Шокала Володимира Степановича про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його твердження про те, що він не пред'являв митному органу транспортний засіб для митного оформлення та жодним чином не вказав в рішенні суду про підстави їх не прийняття, а взяв до уваги лише матеріали надані відповідачем, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін надавши відповідачу перевагу в доказуванні. А також суд не з'ясував обставини митного оформлення в осіб, які проводили митне оформлення та вводили інформацію в ПІК «Інспектор 2006».
Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що на час розгляду митним органом справи про порушення митних правил минув встановлений строк притягнення його до адміністративної відповідальності, хоча відповідач, зважаючи на вимоги ст.467 МК України, мав можливість притягнути його до відповідальності в межах строків накладення адміністративного стягнення в межах шестимісячного строку, оскільки він неодноразово протягом 2015-2016 років перетинав кордон України.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2016 року головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС Потічним М.Я. складено протокол про порушення митних правил №1207/20908/16, відповідно до якого встановлено, що в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що 02.07.2015року близько 04.08 год. через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб - автомобіль марки «HONDA PRELUDE», VIN: НОМЕР_1 , реєстр.номер НОМЕР_2 , по смузі руху «зелений коридор» з метою особистого користування, в митному режимі «транзит». Згідно даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 28.03.2016року не вивозився та у інший митний режим згідно законодавства не поміщений. Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили, у відповідності до вимогст.460 МК України, гр. ОСОБА_1 не надав.
Даним протоколом про порушення митних правил констатовано, що ОСОБА_1 перевищив встановлений ст.95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб, і такі його дії кваліфіковано за ч.3 ст.470 МК України.
На підставі вищевказаного протоколу про порушення митних правил, 15.04.2016 року заступник начальника Львівської митниці ДФС Шокалом В.С. винесено оскаржувану постанову у справі про порушення митних правил №1207/20908/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3ст.470 Митного кодексу Українита накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 гривень.
Вважаючи постанову в справі про порушення митних правил №1207/20908/16 від 15.04.2016 року та дії заступника начальника Львівської митниці ДФС протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що
у матеріалах справи відсутні будь-які звернення та повідомлення в межах встановленого строку транзитного перевезення про обставини непереборної сили та неможливість вивезення автомобіля марки «HONDA PRELUDE», VIN: НОМЕР_1 , реєстр. номер НОМЕР_2 , що свідчить про допущення позивачем адміністративного правопорушення за вчинення якого відповідачем прийнято оскаржувану у даній справі постанову про порушення митних правил.
Оскільки позивач не доставив автомобіль марки «HONDA PRELUDE», VIN: НОМЕР_1 , реєстр. номер НОМЕР_2 , до митного органу призначення, чим перевищив встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж на 10 діб, то в діях позивача наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.470 МК України.
Суд також вважав безпідставними доводи позивача щодо його перебування у вищевказаному транспортному засобі лише в якості пасажира, оскільки до бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України вноситься інформація стосовно особи, яка керувала автомобілем, а не перебувала у ньому в якості пасажира.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.
Згідно зі ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюютьсяМитним кодексом України ( далі - МК України).
Відповідно дост. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.
Статтями 486, 488, 497, 498 МК України закріплено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стаття 90 МК України визначає, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 МК Українимитний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 МК Україниу митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частина першастатті 192 МК України передбачає, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Частина перша статті 381 МК України зазначає, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Частина перша статті 458 МК України вказує, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною першою статті 467 МК України встановлено, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469,477-481,485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Згідно частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст. 491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Ч.1 ст. 494 МК України передбачає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як видно з матеріалів справи, згідно інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби України, підтверджується те, що позивач 02.07.2015року близько 04.08год. через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб - автомобіль марки «HONDA PRELUDE», VIN: НОМЕР_1 , реєстр. номер НОМЕР_2 , по смузі руху «зелений коридор» з метою особистого користування, в митному режимі «транзит». Відтак, з врахуванням вищенаведених вимог чинного митного законодавства України, зобов'язаний був вивезти такий з митної території України в максимальний строк до 12.07.2015 року.
Однак, вказані дії позивач не виконав та згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 28.03.2016 року (тобто на момент складення протоколу про порушення митних правил) не вивозивсята у інший митний режим, згідно з нормами чинного законодавства, не поміщений.
Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб у відповідності до вимогст.460 МК Українипозивач не надав.
Відповідно до ст. 95,192 МК України до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної дії.
Крім того, відповідно до ч.1ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Судом встановлено, що доказів вивезення транспортного засобу за межі митної території України, чи неможливості його доставки до митного органу позивач не надав, як і не надав жодних доказів про повідомлення митного органу про неможливість вивезення транспортного засобу за межі митної території України, і судом таких не здобуто.
Крім того, позивач до митного органу із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку тимчасового ввезення не звертався, а також під час розгляду справи про порушення митних правил відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, не надав.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідно до інформації, яка міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) ДФС України вищевказаний транспортний засіб ввезений на митну територію України саме ОСОБА_1 ..
Так, згідно п.7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, власник транспортного засобу або уповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Згідно з п. 9 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Крім того, пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; облік автомобільних транспортних засобів і товарів; взяття проб (зразків) товарів; використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам.
Оскільки митні органи не перевіряють документи на транспортний засіб у пасажирів транспортних засобів, а лише у водія, за умови неподання позивачем документів у якості водія транспортного засобу у посадової особи митниці була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною, оскільки доказів протилежного сторонами не надано, а судом таких не здобуто.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.
Відповідно до пункту 14 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, митні органи для звітності ведуть облік ТЗ, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, із застосуванням Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС).
Ч.1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст. 469, ст. 470, ч.3 ст. 478, ст. 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст.268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Вказана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими, зокрема, є протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Позивач в обґрунтування відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України покликається на вчинення шахрайських дій водієм, пасажиром якого він був, однак не надає доказів про вчинення відносно нього таких дій.
Зокрема, позивач вказує, що він не міг керувати вищевказаним транспортним засобом оскільки у нього відсутні водійські права, а 02.07.2015 року він перетинав кордон у якості пасажира із незнайомим йому водієм «на підсадку», який його документи після проходження паспортного контролю забрав та пішов на митний контроль. Також допускає, що його документами скористався водій автомобіля, з яким він перетинав кордон в якості пасажира. Вважає, що наявні також порушення в діях посадових осіб митниці, які допустили оформлення документів на ввезення автомобіля на територію України без присутності особи, на ім'я якої оформляються документи.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги вказані покликання позивача та вважає, що такі не можуть свідчити про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, оскільки вина особи у вчиненні кримінально-караного діяння, зокрема, шахрайських дій, може бути встановлена лише вироком суду, ухваленого за результатами відповідного кримінального провадження, який набрав законної сили, а докази надані відповідачем стверджують факт вчинення позивачем такого правопорушення.
Згідно статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Львівською митницею ДФС дотримано процедуру розгляду справи про порушення митних правил, оскільки позивача було належним чином повідомлено про час та місце такого розгляду.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт перевищення позивачем встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами, доказів наявності підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил позивач не надав, процедура розгляду справи про порушення митних правил дотримана відповідно до вимог чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №1207/20908/16 від 15.04.2016 року винесена правомірно із врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття такого рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 лютого 2019 року у справі № 448/489/16-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. (стаття 272 КАС).
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 23.05.2019 року.