23 травня 2019 р.Справа № 520/12069/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача: Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Арбітражного керуючого Стєбєлєва Антона Михайловича про забезпечення позову у справі № 520/12069/18 за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/12069/18
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання незаконним та скасування розпорядження,
Арбітражний керуючий Стєбєлєв А.М. звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Головного територіального управління юстиції в Харківській області про усунення порушень від 12.09.2018 року № 10.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року відмовлено у задоволенні позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконним та скасування розпорядження.
На зазначене рішення суду Арбітражний керуючий Стєбєлєв А.М. подав апеляційну скаргу
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 року закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
24.04.2019 року позивач надав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного територіального управління юстиції в Харківській області про усунення порушень від 12.09.2018 року № 10 (зі змінами внесеними розпорядженням від 26.12.2018 року), заборонити державному органу з питань банкрутства та Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) вчиняти дії спрямовані на притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання розпорядження про усунення порушень від 12.09.2018 року № 10 до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
08.05.2019 року ОСОБА_1 повторно надав клопотання про забезпечення позову, в обгрунтування якого зазначив, що внаслідок невиконання ним оскаржуваного розпорядження Головного територіального управління юстиції в Харківській області про усунення порушень від 12.09.2018 року № 10 директром Департаменту з питань судової роботи та банкрутства винесено подання № 1261 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, а отже органами контролю вчиняються дії спрямовані на притягнення позивача до відподальності.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Заходи до забезпечення позову не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Так, п. 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Вимоги позивача щодо забезпечення позову стосуються заборони державному органу з питань банкрутства та Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які не є ні відповідачами, ні учасниками справи, вчиняти дії спрямовані на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, питання дисциплінарної відповідальності позивача предмету спору не стосуються.
Крім того, колегія суддів зауважує, що що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження Головного територіального управління юстиції в Харківській області про усунення порушень від 12.09.2018 року № 10 є фактично ухваленням рішення по суті позовних вимог, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що вказані заявником доводи в обгрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як не свідчать і про очевидність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведені обставини, які б вказували на очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Ральченко І.М.
Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є.