Постанова від 23.05.2019 по справі 580/339/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/339/19 Головуючий у І інстанції - Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправною відмову комісії для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 07.09.2018 року в призначенні житлової субсидії Позивачу;

- зобов'язати управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради призначити житлову субсидію позивачу, що фактично проживає з 07.09.2018 за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначила, що Відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні житлової субсидії через відсутність реєстрації в м. Черкаси. Позивач вказує, що вона, як внутрішньо-переміщена особа має право на отримання житлової субсидії і без реєстрації у квартирі, в якій проживає та власником, якої вона є.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформлене протоколом № 40/244 від 07.09.2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні житлової субсидії.

Зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 01.06.2018 року та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, зазначених у даному судовому рішенні.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Департамент соціальної політики Черкаської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Черкаської міської ради не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради зазначає, що умовою для призначення житлової субсидії є проживання внутрішньо переміщеної особи в орендованому приміщення без укладання договору оренди. Оскільки Позивач проживає в житловому приміщення, що належить їй на праві приватної власності, застосування до неї даної норми не є можливим.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Позивач вказує на те, що Відповідач в своєму рішенні про відмову в призначенні житлової субсидії, взагалі не приводить мотивів, з яких прийшов до висновку про відмову в призначенні житлової субсидії, а абз. 16 п. 4 Положення про порядок призначення житлових субсидій (на який є посилання в рішенні) лише декларує право Відповідача прийняти рішення про призначенні або відмову в призначенні субсидії.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 18.05.2017 року № 145.

Фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_1 . Позивач є власником квартири за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1257.

01 червня 2018 року Позивач звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії за вказаною адресою.

Рішенням комісії для розгляду питань для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформленим протоколом № 40/244 від 07.09.2018 року відмовлено Позивачу у призначенні субсидії відповідно до абз. 16 п. 14 Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329).

Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії для розгляду питань для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформленим протоколом № 40/244 від 07.09.2018 є протиправним та таким, що підлягає до скасування. Також, суд першої інстанції вважає, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву Позивача та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, зазначених у даному судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за змістом положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема, у сфері житлово-комунального обслуговування (статті 1,2,9 Закону).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Положеннями статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 року № 329) затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі - Положення № 848).

Відповідно до пунктів 2, 3 Положення № 848 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Згідно з п. 13 Положення № 848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):

заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ "Ощадбанк" за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір найму (оренди) житла (у разі наявності).

Заява та декларація можуть бути надіслані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання) поштою або в електронній формі через офіційний веб-портал Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з накладенням кваліфікованого електронного підпису, створеного шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних декларанта, підтверджених у процесі автентифікації з використанням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків.

За приписами до абз. 3 п. 8 Положення № 848 за рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії у випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (абз. 4 п. 8 Положення № 848).

Відповідно до абз. 16 п. 14 Положення № 848 у разі неподання органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними органами відомостей про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у строки, встановлені цим Положенням, а також відсутності таких відомостей рішення про кількість членів домогосподарства, на яких призначається житлова субсидія, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

З наведених правових норм випливає, що за рішенням комісії на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства може бути призначена субсидія одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 23.08.2018 року, Позивач проживає одна у двокімнатній квартирі по АДРЕСА_1 .

За даною адресою Позивач зареєструватись не може, оскільки адреса, за якою зареєстрована Позивач знаходиться у м . Олександрівськ Луганської області ( лінія фронту).

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення комісії для розгляду питань для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформленим протоколом № 40/244 від 07.09.2018 року є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідачів призначити житлову субсидію Позивачу, що фактично проживає з 07.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд може ухвалити рішення про зобов'язання Відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважає з чим погоджується колегія суддів, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву Позивача та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, зазначених у даному судовому рішенні.

При цьому, частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 23.05.2019 року.

Попередній документ
81916906
Наступний документ
81916908
Інформація про рішення:
№ рішення: 81916907
№ справи: 580/339/19
Дата рішення: 23.05.2019
Дата публікації: 27.05.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них