ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 травня 2019 року м. Київ №826/17641/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2016 №238-1305,
У листопаді 2016р. позивач звернулася до суду з цим позовом до ДПІ, в обґрунтування якого зазначила про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам пп. 3 п. 286.6 ст. 286 та пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України.
Відповідачем подані заперечення на позов, в яких просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі п. 287.8 ст. 287 ПК України, і відсутні підстави для звільнення від сплати земельного податку, перед-бачені пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України.
У зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.
Під час судового засідання позивач підтримала позов з наведених нею підстав, а також пояснила суду, що є пенсіонером.
Відповідач явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причин неприбуття суду не повідомив, що не пере-шкоджає розгляду справи.
З урахуванням матеріалів справи і наявного клопотання про розгляд справи у письмо-вому провадженні, яке позивач підтримала, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2016 №238-1305. Згідно з цим рішенням і розрахунком до нього, копії яких наявні у справі, згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу визначено податкове зобов'язання із земельного податку у сумі 47116,39 грн. за земельну ділянку, площею 0,005454 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2016 №5959/Я/26-15-10-02-16 та ДФС України від 13.10.2016 №10792/Я/99-99-11-03-01-25, копії яких наявні у справі, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.
Як визначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошо-вих зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансо-вих) санкцій та пені, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контро-люючий орган.
Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку <…>.
Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими при-міщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Факт перебування у власності позивача нежилого приміщення, загальною площею 68,80 кв.м. (4/100 частини від площі нежилих приміщень), розміщеного в будинку АДРЕСА_1 , визнається сторонами і підтверджується наявними у справі копією нотаріально посвідченого договору дарування нежилого приміщення від 24.12.2003, зареєстрованого за №41, з відбитком реєстраційного напису від 30.01.2003 реєстровий №3721-П (у реєстровій книзі №40п-52).
Згідно з наявною у справі копією витягу з технічної документації №Ю-21933/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_1 ), виданого позивачу Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ра-ди (Київської міської державної адміністрації) 27.09.2008 №470, площа частини земельної ді-лянки, розташованої у АДРЕСА_1 , - 54,54 кв.м. Також у витягу зазначено відомості про земельну ділянку: функціональне використання земельної ділянки - землі комерційного використання; економіко-планувальна зона - №62, базова вартість - 1894,28 грн./кв.м.; коефіцієнти функціонального використання землі - 2,50; локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони - 1,20, 1,20, 1,15, 1,20; узагальнюючий локальний коефіцієнт - 1,99; коефі-цієнт індексації грошової оцінки - 1,028; нормативна грошова оцінка частини земельної ділян-ки - 398275,59 грн.
Таким чином, позивач як власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України несе обов'язок із сплати до бюджету податку за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудин-кової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Посилання позивача на те, що будинок по АДРЕСА_1 складається із 45 приміщень, які знаходяться у приватній власності, тому згідно з пп. 3 п. 286.6 ст. 286 ПК України нарахування земельного податку необхідно здійснювати пропорційно частці кожній особі, яка є співвласником будівлі, суд відхиляє, оскільки дана обставина не спростовує наяв-ність правових і фактичних підстав для нарахування спірного земельного податку саме пози-вачу, як власнику окремого нежилого приміщення.
Посилання позивача на наявність у неї пільг із сплати земельного податку, як пенсіонер і платник єдиного податку, суд відхиляє з наступних підстав.
У пункті 269.2 ст. 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які засто-совують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звіт-ності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що вста-новлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування визнається сторона-ми і підтверджується наявними у справі копією свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 , згідно з яким позивач відноситься до 2-ї групи платників єдиного податку; вид діяльності позивача - здавання в оренду власного нерухомого майна.
Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 по справі №826/14703/13-а зроб-лено правозастосовний висновок щодо того, чи повинна фізична особа, яка є власником нежи-лого приміщення, що складає частину будівлі, і власником чи користувачем земельної ділянки, за розміром пропорційної частини нежилого приміщення платити земельний податок у разі, коли фізична особа набуває статусу суб'єкта господарювання, обирає вид економічної діяль-ності, надання в найм (оренду) належного їй нерухомого майна та спрощену систему оподат-кування, за якою земельний податок не платиться: "у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпунк-ту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обо-в'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користу-вачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматич-но) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.".
Беручи до уваги правову позицію Верховного Суду України, підстав відступити від якої у цій справі суд не вбачає, суд дійшов висновку про те, що обрання позивачем спрощеної системи оподаткування і сплата єдиного податку не звільняє її від обов'язку сплати земельного податку за земельну ділянку під нежилими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території. При цьому, за висновком Верховного Суду України, передача нежи-лого приміщення (його частини) в оренду не означає, що механічно (автоматично) разом з майном орендарю передано й обов'язок сплати податку за земельну ділянку.
Доречними, при цьому, є заперечення представника відповідача про те, що використо-вуваною у господарській діяльності може вважатися земельна ділянка, право власності чи пра-во користування на яку зареєстровано за цією собою (фізичною особою-підприємцем).
Відтак, оскільки земельна ділянка під нежилими приміщеннями і пропорційна частка прибудинкової території не зареєстровані за позивачем, то відповідно відсутні підстави для висновку про використання цієї ділянки саме в господарській діяльності позивача.
Підпунктом 281.1.3 п. 281.1 ст. 281 ПК України передбачено, що від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком).
Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Факт перебування позивача на пенсії підтверджується наявною у справі копією пенсій-ного посвідчення №1382902866, виданого 08.12.2009.
Проте позивачем не зазначено і не надано доказів того, що земельна ділянка під нале-жними позивачу нежилими приміщеннями зареєстрована за позивачем та підпадає під умови, визначені п. 281.2 ст. 281 ПК України, а відтак посилання позивача на статус пенсіонера і звільнення її від сплати земельного податку з цих підстав є помилковим.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що доводи позивача і надані нею докази не спростовують наявного у позивача обов'язку із сплати земельного податку і не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо суми податкового зобов'язання, то, як вбачається із доданого до рішення розра-хунку, витягу з технічної документації №Ю-21933/2008 і заперечень на позов, відповідачем проведено такий розрахунок: 0,005454х734,51х2,5х1,5х1,249х1,433х3%=110626,83 (грн.), де:
0,005454 га (54,54 кв.м) - частина земельної ділянки, на нараховується податок;
4290,38 (грн.) - базова вартість 1 кв.м. землі у межах економіко-планувальної зони №62 (згідно з рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 "Про затвердження тех-нічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її виз-начення" із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва");
2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі (згідно з витягом з технічної доку-ментації №Ю-21933/2008);
1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки у ме-жах економіко-планувальної зони (згідно з витягом з технічної документації №Ю-21933/2008);
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, згідно із ст. 289 ПК України, лист Держ-земагенства від 14.01.2015 №6-28-0 22-215/2-15;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індек-сації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";
3% - ставка податку за земельні ділянки відповідно до пп. 5.6 рішення Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011 із змінами і доповненнями.
Правильність розрахунку позивачем не оспорювалася, а судом порушень не вбачається.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 551,20 грн. стягненню на її користь не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві; 04107, м. Київ, вул. Баговутівська, 26, код ЄДРПОУ 38728711.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Дата рішення є датою днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко