23 травня 2019 року справа № 823/731/16
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просив:
- визнати, що вимоги п.6 ч.1 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть розповсюджуватись на проведену банківську операцію від 18.12.2014 у розмірі 30850,00грн., відповідно до рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В.В. щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог ПАТ "Дельта Банк";
- визнати ОСОБА_1 вкладником ПАТ "Дельта Банк" на день складання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадировим В.В. переліку (реєстру) вкладників - станом на 02.10.2015, з вкладом у розмірі 30850,00грн. та зобов'язати відповідача прийняти рішення про включення позивача до переліку (реєстру) вкладників ПАТ "Дельта Банк" станом на 02.10.2015, з вкладом в розмірі 30850,00грн.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), роз'яснивши позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання прийняти рішення про включення ОСОБА_1 до переліку (реєстру) вкладників публічного акціонерного товариства "Дельта банк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з вкладом у розмірі 30 тис. 850 грн, - скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року залишено без змін.
Таким чином позовними вимогами в даній справі є зобов'язати відповідача прийняти рішення про включення позивача до переліку (реєстру) вкладників ПАТ "Дельта Банк" станом на 02.10.2015, з вкладом в розмірі 30850,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в касі ПАТ "Дельта Банк" перерахував кошти у розмірі 30850,00 грн на пенсійний рахунок свого брата ОСОБА_2 відкритому в АТ «Райфайзен Банк Аваль. Однак, станом на час подачі позову ці кошти не перераховані (банківську операцію не завершено). В подальшому позивач звернувся із заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», про надання Довідки про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» та 03.03.2016 отримав довідку за № 05-3234065, в якій зазначено, що його дані включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» та задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 . здійснюватиметься в строки та розмірах, визначених Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та в черговості, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 52 Закону, а саме : в 4 чергу - 11,05грн.; в 6 чергу - 30850,00грн. 05.05.2016 позивач звернувся із заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» з вимогою переглянути прийняте рішення щодо нього, про включення в шосту чергу до реєстру акцептованих вимог кредиторів у розмірі 30850,00грн та включити в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк». У своїй відповіді від 13.05.2016 №05-3279966, відповідач зазначив, що «...на момент формування Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» дана сума на Вашому поточному рахунку не обліковувалась.
В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що згідно виписки по рахунку підтверджено відсутність коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім?я позивача. Оскільки станом на 02.03.2015 на рахунку позивача відкритого в ПАТ «Дельта Банк» кошти не обліковувались, то підстави для зобов'язання прийняти рішення про включення ОСОБА_1 до переліку (реєстру) вкладників публічного акціонерного товариства "Дельта банк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з вкладом у розмірі 30 тис. 850 грн відсутні. Крім того зазначив, що існують підстави закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 вкладником АТ «Дельта Банк» на день складення уповноваженою особою переліку (реєстру) вкладників станом на 02.10.2015 з вкладом у розмірі 30850 грн з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Дельта банк» укладено договір № 006-23000-100614 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях.
18 грудня 2014 року згідно з квитанцією № 3771 АТ «Дельта банк» здійснив видачу готівки в касі банку ОСОБА_1 в сумі 31000,00 грн.
Того ж дня, відповідно до квитанції № ПН1206850 здійснено перерахування коштів у сумі 30 тис. 850 грн на рахунок ОСОБА_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», проте фактично АТ «Дельта банк» не здійснив перерахування цих коштів на вказаний рахунок.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення АТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року № 71 в АТ «Дельта банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта банк» виконавча дирекція Фонду 02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта банк» та призначено уповноважену особу КадироваВ.В. строком на 2 роки - з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.
14 жовтня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи із заявою, в якій просив визнати його кредитором АТ «Дельта банк» за заборгованістю, що виникла у зв'язку з неперерахуванням коштів у розмірі 30850,00 грн, та включити його до реєстру вкладників АТ «Дельта банк», які відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Згідно з довідкою від 04 лютого 2016 року вих. № 05-3234065 ОСОБА_1 було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк». Задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 здійснюватиметься в строки, розмірах та в черговості, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI, а саме: в 4 чергу - 11 грн 05 коп.; у 6 чергу - 30850 грн.
05 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи із заявою про незгоду з включенням його до шостої черги кредиторів АТ «Дельта банк», у якій просив переглянути прийняте рішення та включити позивача до реєстру вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI.
Листом від 13 травня 2016 року вих. № 05-3279966 позивачу надано відповідь про те, що сума коштів, вказана у зверненні ОСОБА_1 , включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк» в 6 чергу з огляду на те, що на момент формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк» ця сума на поточному рахунку ОСОБА_1 не обліковувалась.
Дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодувань за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VІ від 23.02.2012 (у подальшому - Закон №4452).
Статтею 1 Закону №4452 визначено, що Фонд гарантування вкладів (у подальшому - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно статті 4 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.
Статтею 26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (частина перша); Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з підпунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону №4452 вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Отже, передбачені Законом №4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладників банку відповідно до укладених договорів банківського вкладу або банківського рахунку.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ст. 27 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
Судом встановлено, що згідно виписки по рахунку підтверджено відсутність коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім'я ОСОБА_1
Згідно ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом.
Згідно вищезазначеної норми, кредиторські вимоги позивача включені до 6 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
Суд звертає увагу, що позовна вимога про визнання позивача вкладником АТ «Дельта банк» на день складання уповноваженою особою переліку (реєстру) вкладників з вкладом у розмірі 30 тис. 850 грн, розглядалася Черкаським окружним адміністративним судом, який ухвалою від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Велика Палата Верховного Суду постановою від 06.02.2019 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 , залишила без змін.
Таким чином, суд зазначає, що посилання представника відповідача на закриття провадження в частині позовних вимог про визнання позивача вкладником АТ «Дельта Банк» на день складання уповноваженою особою переліку (реєстру) вкладників станом на 02 жовтня 2015 року, з вкладом у розмірі 30 850 грн. з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, є необгрунтованими, оскільки предметом даної справи після повернення справи з Верховного Суду є лише одна позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про включення позивача до переліку (реєстру) вкладників ПАТ "Дельта Банк" станом на 02.10.2015, з вкладом в розмірі 30850,00 грн.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 23.05.2019.
Суддя В.П. Тимошенко