Справа № 620/3861/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.
23 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" Міністерства юстиції України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" Міністерства юстиції України в Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача стосовно відрахування з пенсії ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням в установі виконання покарань; зобов'язати відповідача повернути йому утримані з пенсії витрати пов'язані з утриманням в установі виконання покарань за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Новгород-сіверська установа виконання покарань" на особистий рахунок ОСОБА_1 в ДУ "Новгород-сіверська установа виконання покарань" 6194,45 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду на підставі ст. 195 КАС України, у задоволенні якого йому було відмовлено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" Міністерства юстиції України в Чернігівській області, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін та відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій він просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Державній установі "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31".
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію в органах пенсійного фонду за місцем відбування покарання. З пенсії відшкодовуються витрати на комунально-побутові послуги, при цьому не менш ніж 50% пенсії зараховується на особистий рахунок засудженого.
В період з травня по жовтень 2017 року відшкодування витрат не проводилось у зв'язку з тим, що пенсія надійшла на особистий рахунок засудженого ОСОБА_1 в листопаді місяці 2017 року.
Протягом листопада 2017-жовтня 2018 року з пенсії позивача було утримано кошти на покриття витрат на комунально-побутові послуги на загальну суму 6194,45 грн., що підтверджується довідкою ДУ "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" (а.с. 19).
Вважаючи дії відповідача щодо відрахування з пенсії витрат пов'язаних з утриманням в установі виконання покарань протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 3 Кримінального Кодексу України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому забороняється застосування іншого закону за аналогією, тобто заповнення прогалини у КК України шляхом застосування його до випадку, який прямо ним не передбачений, але є подібним, схожим. При цьому вільне тлумачення Закону не допускається.
Відповідно до статті 4 КК України вибір і призначення судом покарання залежить від виду санкції норми Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Порядок відбування покарання регулюється іншими законодавчими актами.
Частина 2 статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України, зазначають, що засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях до останніх відносяться засуджені до довічного позбавлення волі.
Згідно ч.2 ст. 151 Кримінально-виконавчого кодексу України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 ст. 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.
Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно із ч.4 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому не менш як п'ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.
Відтак, підставою для утримання з пенсії позивача, коштів на відшкодування на його утримання в Установі є положення ст. 60 і, ст. 121 та ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 14.02.2017 року "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань" визначено механізм відшкодування витрат. До таких витрат відносяться житлово-комунальні послуги, а саме: централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), електропостачання, теплопостачання, вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що вказаний Порядок, в редакції до 07.02.2019 року, визначав механізм відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк (далі - засуджені) в установах виконання покарань.
Водночас суд звертає увагу на те, що Кримінально-виконавчий кодекс є Законом, а постанова Кабінету Міністрів України № 80 від 14.02.2017 року "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань" є підзаконним нормативно-правовим актом, а отже має нижчу юридичну силу.
Таким чином, при визначенні підстав для відрахування з пенсії ОСОБА_1 коштів на покриття витрат на його утримання в ДУ "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" відповідач має керуватися нормами Кримінально-виконавчого кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України було внесено зміни до Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань та з 07.02.2019 року цей Порядок визначає механізм відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі в установах виконання покарань. Тобто ознака строку ув'язнення виключена з Порядку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незалежно від виду покарання засуджені до позбавлення волі відшкодовують вартість витрат на власне утримання, до яких зокрема відносяться витрати на комунально-побутові послуги, при цьому нормами Кримінально-виконавчого кодексу України чітко передбачено, що джерелом походження коштів може бути пенсія засудженого.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що ДУ "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31", здійснюючи протягом 2017 року відрахування з пенсії позивача, пов'язані з його утриманням в установі, діяла на підставі та в межах наданих повноважень, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Сорочко Є.О.