про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 822/2161/18
22 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Сушка О.О.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2018 задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України від 02.02.2018 за № 583486/3209820695 та зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №75 від 29.11.2017, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто заявнику, оскільки останнім не було усунуто виявлені недоліки поданої скарги та не надано доказів про сплату судового збору у строки встановлені ухвалою суду від 20.11.2018.
02.05.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2018, подавши одночасно заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача, зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
Як зазначено фіскальним органом в поданій заяві, причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 10.10.2018 є неналежний майновий стан суб'єкта владних повноважень через відсутність у ДФС України належних грошових коштів, спрямованих на сплату судового збору.
На думку податкового органу, повторне подання апеляційної скарги з порушенням строку на апеляційне оскарження відбулося з незалежних від відповідача причин, оскільки відсутність належного фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету, недостатність на його рахунку грошових коштів необхідних для сплати судового збору у розмірі визначеному законом, зупинення операцій з бюджетними коштами, на підставі виконавчих проваджень відносно Державної фіскальної служби з об'єктивних причин виключали можливість сплати судового збору у розмірі й порядку визначеному законом та звернення до суду апеляційної інстанції.
В даному випадку, суд критично оцінює доводи апелянта та враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
В обґрунтування вимог поданої заяви скаржник зазначає про неналежний майновий стан та відсутність коштів для сплати судового збору.
Разом з тим, судова колегія не знаходить підстав вважати, що наведені скаржником доводи є обґрунтованими. До того ж, наведені вище доводи апелянта не підтвердженні будь-якими належними доказами про те, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Зокрема, до матеріалів апеляційної скарги, в тому рахунку і до самої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду, не долучено жодних доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б надали можливість оцінити поважність наведених апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та їх незалежність від волі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати факт відсутності коштів для сплати судового збору. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Зокрема, вказана обставина не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, від 05.02.2019 по справі № 826/11314/17, від 02.11.2018 по справі № 816/4651/15, від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, врахування якої є обов'язковим в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.ч.5, 6 ст.242 КАС України.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації його діяльності, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Між тим, відповідач вважає за можливе подати апеляційну скаргу повторно, при цьому не обґрунтовуючи належними і допустимими доказами неможливість сплати судового збору протягом такого значного проміжку часу.
Посилання відповідача на неналежний майновий стан колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище.
Разом із тим, неодноразова подача апеляційної скарги з відповідними недоліками та поза межами встановленого законодавством строку, порушує принцип сталості судового рішення, ставить під загрозу відновлення порушених прав та інтересів іншої сторони по справі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначати, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Враховуючи викладене, обставини, які наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, а клопотання ДФС України про поновлення строку на апеляційне оскарження не може бути задоволено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
у задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску Державної фіскальної служби України строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає згідно зі ст.ст.325, 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Сушко О.О.