01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
22 травня 2019 року Справа № 826/5598/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Літвіної Н.М.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціальної політики виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним ненадання відповідачем обґрунтованої відповіді на звернення позивача у встановлений строк;
- стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним ненадання відповідачем обґрунтованої відповіді на звернення позивача від 08.02.2018 р. у строк, встановлений законодавством.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що листом від 06.03.2018 р. № 051/ОП/М-1525-005/4 позивачу було надано відповідь на його звернення.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 р. було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2018 р. позивач звернувся із заявою до Департаменту соціальної політики виконавчого органу КМР (КМДА), в якій просив вжити заходів щодо припинення злочинної діяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, та забезпечити невідкладні виплати соціальної допомоги як вимушеному переселенцю на підставі заяви від 17.10.2017 р., а також вирішити питання відповідальності осіб, з вини яких відбулися правопорушення.
Зазначене звернення було зареєстроване в Департаменті 08.02.2018 р. за вх. № 051/ОП/М-1525-005/4.
Не отримавши відповіді на вказане звернення та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо її ненадання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповіді на його звернення від 08.02.2018 р., зокрема листом Департаменту від 06.03.2018 р. № 051/ОП/М-1525-005/4, як він на тому наполягає.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що позивачем не доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 40 Конституції України визначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
У ч. 1 ст. 18 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною 1 статті 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру розгляду звернень громадян, яка передбачає надання у визначені законодавством строки (не більше одного місяця) вичерпної до обґрунтованої відповіді на кожне з питань, поставлених у зверненні та націлена на реалізацію інформаційної потреби особи, що звертається, і вимагає, щоб вона була почута.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано достатніх у розумінні КАС України доказів, які б підтверджували надіслання позивачу відповіді на його звернення від 08.02.2018 р. в порядку № 393/96-ВР.
Доводи апелянта про те, що листом від 06.03.2018 р. № 051/ОП/М-1525-005/4 позивачу було надано відповідь на його звернення, є необґрунтованими, оскілки суду не надано доказів направлення такого листа позивачу. Додані до апеляції скрин-шоти ніким не завірені та спірні обставини справи не підтверджують.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності з приводу ненадання позивачу обґрунтованої відповіді на його звернення від 08.02.2018 р. у строк, встановлений законодавством, та задоволення позовних вимог у цій частині.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Крім того, перевіряючи судове рішення в іншій частині у межах апеляції, в якій відповідачем оскаржується все рішення суду першої інстанції, колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем моральної шкоди внаслідок недоведеності її завдання.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року - без змін.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені сторонами у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 22 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: