Справа № 826/12941/15 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.
22 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Коротких А.Ю.
Федотова І.В.
при секретарі Мідянці А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат, -
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 жовтня 2017 року просила:
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11 лютого 2011 року по 26 грудня 2014 року в розмірі 324453 грн 50 коп.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11 березня 2014 року по 26 грудня 2014 року в розмірі 7 514 грн 12 коп.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь моральну шкоду в розмірі 25600 грн 00 коп.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві судові витрати в сумі 2000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені ОСОБА_1 з 11 лютого 2011 року по 11 березня 2014 року.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач - ОСОБА_1 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу. Скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність судового рішення, яким вирішено спір у вказаній частині вимоги не відповідає обставинам справи. Позивач зазначає, що дійсно постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі №2а-13661/10/2670 на її користь було стягнуто компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11 лютого 2011 року по день прийняття постанови (по 11 березня 2014 року), однак без визначення конкретної суми. Позивач вказує, що відповідачем виконано рішення суду в добровільному порядку та виплачено компенсацію за затримку розрахунку при звільненні 28 вересня 2017 року у сумі 1672 грн 50 коп., однак вказані кошти є сумою індексації, без зазначення конкретної суми, оскільки відповідачем не надано розрахунок за весь час затримки розрахунку.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Прийнявши ухвалу про закриття провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що є така, що набрала законної сили, постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі №2а-13661/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного суду м. Києва, Голови Святошинського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві на користь позивача 31744 грн 93 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, а також виплати у зв'язку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року, 2882 грн 37 коп. компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 та компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 11 березня 2014 року).
Зазначене судове рішення 26 грудня 2014 року виконано Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві на користь ОСОБА_1 31744 грн 93 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, виплат у зв'язку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року та 2882 грн 37 коп. компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.
З матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, питання стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по 11 березня 2014 року вирішено під час розгляду справи № 2а-13661/10/2670, рішення по якій набрало законної сили.
Тобто, на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом такий спір між тими самими сторонами вже вирішений судом і по ньому ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Разом з тим, позивач вважає, що виплату компенсації за затримку розрахунку було здійснено без врахування до розрахунку всіх необхідних сум.
Тобто, ОСОБА_1 фактично не погоджується з сумою нарахувань компенсації заробітної плати за час затримки розрахунку під час виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 254 КАС України регулює питання вирішення судом заяв учасників справи про роз'яснення судового рішення, як одного із способів усунення такого недоліку, як невизначеність (неясність і незрозумілість судового рішення), що створює перешкоди або унеможливлює його виконання.
Водночас, незрозумілість судового рішення, або встановлення способу і порядку його виконання не може бути підставами для подання позову, що містить аналогічні вимоги тим, що вже вирішені прийняттям судового рішення.
У випадку незгоди позивача з виконанням судового рішення ст. 383 КАС України передбачає, що позивач має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження по справі, є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відповідно до поданої позивачем апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2019 року.