23 травня 2019 р. Справа № 480/54/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 (повний текст складено 22.01.2019, головуючий суддя І інстанції: Шаповал М.М., м.Суми) по справі № 480/54/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Позивач надав відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в яких наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.02.2009 по 06.12.2018 на посадах рядового та начальницького складу поліції.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 06.12.2018 № 594 о/с ОСОБА_1 з 10.12.2018 звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Згідно із витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 06.12.2018 № 594 о/с та послужного списку станом на день звільнення вислуга позивача складає: в календарному обчисленні - 21 рік 5 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 2 роки 11 місяців 3 дні (а.с.12-19, 20).
11.12.2018 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою про підготовку та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення йому пенсії за вислугу років.
Листом від 14.12.2018 № 33/С-74 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, мотивувавши це відсутністю у заявника календарної вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (а.с.21, 23).
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Національної поліції в Сумській області підготувати та подати до органів Пенсійного фонду України документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначено положеннями Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2262 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно зі ст 10 Закону № 2262 призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (далі - ПФУ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений зі служби в поліції з 10.12.2018, і на момент звільнення його вислуга років складала в календарному обчисленні - 21 рік 5 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 2 роки 11 місяців 3 дні.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені у статті 12 Закону №2262.
Так, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби (…) з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше (…). До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Порядок призначення пенсій врегульовано приписами розділу 6 Закону №2262.
Так, відповідно до ст.48 Закону №2262 заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
В свою чергу, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за 3 135/13402 (далі - Порядок №3-1).
Так, цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Відповідно до п.1 та 12 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Таким чином, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справ №537/1980/16-а.
Із матеріалів справи слідує, що листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 14.12.2018 № 33/С-74 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, оскільки у заявника відсутня календарна вислуга, необхідна для призначення пенсії за вислугу років.
Як вже вказано вище, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби (…) з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше (…). До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Одночасно, положеннями ст.17 Закону №2262 визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно із ч.2 ст.17 Закону №2262 до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Таким чином, приписами Закону №2262 не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної вислуги та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 по справі №725/1959/17 та від 22.11.2018 по справі № 161/4876/17.
Враховуючи, що згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 06.12.2018 № 594 о/с та послужного списку станом на день звільнення вислуга позивача складає в календарному обчисленні - 21 рік 5 місяців 27 днів, і це не заперечується позивачем, відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у направленні до органів Пенсійного фонду України відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.
Беручи до уваги вищевказане, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
За змістом п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 по справі № 480/54/19 -задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 по справі № 480/54/19 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц З.Г. Подобайло