15 травня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1640/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до 1)Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська,
2)Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненка Ігоря Юрійовича,
3)Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (далі - Відповідач-1), Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненка Ігоря Юрійовича (далі - Відповідач-2), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-3), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - третя особа), у якому просила:
- визнати дії Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненка Ігоря Юрійовича щодо відрахування ОСОБА_1 зі штату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яка має малолітню дитину до досягнення нею трирічного віку протиправними;
- визнати протиправними та скасувати наказ Голови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненка Ігоря Юрійовича від 16.01.2019 року № 8-К «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », Наказ Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненка Ігоря Юрійовича від 18.01.2019 року № 9-К «Про внесення змін до наказу № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », Наказ Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненка Ігря Юрійовича від 25.01.2019 року № 14-К «Про внесення змін до наказів № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 » та наказу № 9-К від 18.01.2019 року «Про внесення змін до наказу № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 »;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість із суддівської винагороди у розмірі 64721,38 грн.;
- включити (поновити) у штат Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ;
- стягнути солідарно з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 02891368), Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко Ігоря Юрійовича та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (а.с. 5-13).
В обґрунтування позовної заяви Позивачем зазначено, що враховуючи наявність у неї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , її звільнення є порушенням положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», КЗпП України. Також, Позивачем зазначено, що Наказом Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
Литвиненка І.Ю. від 25.01.2019 р. №14-К внесено зміни до Наказу від 16.01.2019 р. №8-К в частині дати відрахування Позивача зі штату суду, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_2 року» змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_3 року». При цьому, наказ про внесення змін дати відрахування винесений після нової дати відрахування. Оскаржуваним наказом Позивача виключено зі штату суду з 24.01.2019 р., тобто з цього дня припинено нарахування та виплату посадового окладу. Таким чином, з відповідачів на користь Позивача має бути стягнута суддівська винагорода у вигляді посадового окладу з 25.01.2019 по 18.02.2019 у розмірі 55949,38 грн. Крім того, відповідачами не у повній мірі проведено розрахунок з Позивачем за січень 2019 року, а саме не виплачено за січень 2019 року - 8772,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року по справі № 160/1640/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 45-47).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства, оскільки Позивач перебуває з Позивачем 1 саме у трудових відносинах. Враховуючи наявність у Позивача дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, Позивач зазначає, що 10.01.2019 р. вона звернулася з заявою на ім'я Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у задоволенні якої було відмовлено з підстав звільнення Позивачки з 24.01.2019 р. Позивач зазначає, що «припинення повноважень судді» та «припинення трудових відносин» є різними поняттями. Тому, у цьому випадку підлягають застосуванню норми ст. 40 КЗпП України, якими заборонено звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Посилаючись на те, що фактично Відповідач-1 припинив трудові відносини з 25.01.2019 р. - у день, коли Позивач мала прийти на роботу, остання вказує на протиправне звільнення її «заднім» числом та безпідставну відмову у наданні їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого порушено не тільки її права, а й права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що гарантовано ст. 8 ЗУ «Про захист дитинства». З огляду на викладені обставини, Позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог, яке допустити до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
У судовому засіданні 15.05.2019 року представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав.
Відповідач-1 та Відповідач-2 своїх представників у судове засідання не направили, надали відзиви на апеляційну скаргу, у яких просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Така позиція Відповідача-1 та Відповідача-2 обґрунтовані посиланням на норму ст. 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», якою передбачено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ. Вказуючи на те, що ця норма закону є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Відповідач-1 та Відповідач-2 зазначили про правомірність оскаржуваних наказів.
Також, у відзивах на апеляційну скаргу Відповідач-1 та Відповідач-2 зазначили про проведення судового розгляду без їх участі.
Відповідач-3, також, надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність твердження Позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства України. Вказана позиція Відповідача-3 мотивована посиланням на спеціальну норму ст. 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а також тим, що внаслідок прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 30.10.2018 р. №3306/0/15-18, яке є чинним на момент розгляду цієї справи, про звільнення Позивача з займаної посади, остання не мала підстав для здійснення правосуддя. Відповідно, Відповідач-2, отримавши вказане рішення прийняв правомірний наказ про звільнення Позивача з займаної посади. А враховуючи надання останньою листка непрацездатності, її право на перебування на лікарняному було забезпечено шляхом прийняття відповідачем 2 наказу № 14-К від 25.01.2019 р., яким внесено зміни до наказу про звільнення Позивача № 8-К від 16.01.2019 р. в частині відрахування її зі штату з 25.01.2019 р. У вказаному відзиві Відповідач-3 також зазначив про здійснення судового розгляду без участі його представника.
Третя особа, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направила, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не зверталась.
Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Указом Президента України від 21.05.2007 року № 432/2007 ОСОБА_1 призначено суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 року № 4736-VI ОСОБА_1 обрано суддею цього суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.10.2018 року № 3306/0/15-18, яке на момент розгляду цієї справи не скасовано та є чинним, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (за вчинення істотного дисциплінарного проступку).
Наказом Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019 року № 8-К «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 » Позивача відраховано зі штату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з 18.01.2019 року, з виплатою останній грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток (а.с. 23).
Наказом Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2019 року № 9-К «Про внесення змін до наказу № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », внесені зміні, а саме «пунктом 6 узяти до уваги, що за період роботи з 13.02.2018 року по 12.02.2019 року ОСОБА_1 понаднормово було використано 4 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки (а.с. 24).
Відповідно до лікарняного листка непрацездатності серія АДС №720206, який був наданий ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 25.01.2019 року, остання перебувала на амбулаторному лікування у період з 04.01.2019 року по 23.01.2019 року включно. Відповідно до вказаного листка непрацездатності, ОСОБА_1 повинна приступити до роботи з 24.01.2019 року (а.с. 29).
Наказом Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2019 року № 14-К «Про внесення змін до наказів № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 .» та наказу № 9-К від 18.01.2019 року «Про внесення змін до наказу № 8-К від 16.01.2019 року «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », Позивач відрахована зі штату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з 24.01.2019 року, у зв'язку дотриманням права ОСОБА_1 на перебування на лікарняному (а.с. 25).
Не погоджуючись з прийнятими наказами, Позивач звернулася до суду з відповідною позовною заявою.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР; Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VII; Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 року № 1798-VIII.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази правомірно прийняті відповідачем 2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30.10.2018 року № 3306/0/15-18 про звільнення Позивача з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (за вчинення істотного дисциплінарного проступку), та відповідно до норм ст. 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар'єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.
Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в України, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 48 вказаного Закону, незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
Здійснення правосуддя на професійній основі регулюється винятково Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку встановленому законом.
Відповідно до ст. 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Правовий статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя регулюються Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої ради правосуддя від 30.10.2018 року №3306/0/15-18, яке на момент розгляду цієї справи не скасовано та є чинним, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (за вчинення істотного дисциплінарного проступку).
Отже, ОСОБА_1 є такою, що не може здійснювати правосуддя.
З огляду на це, враховуючи норми ст. 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненком І.Ю. правомірно видано Наказ від 16.01.2019 року № 8-К про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 з 18.01.2019 року, який є похідним від рішення Вищої ради правосуддя від 30.10.2018 року №3306/0/15-18.
Водночас, з урахуванням наданого ОСОБА_1 лікарняного листка непрацездатності серія АДС №720206, згідно з яким остання перебувала на лікарняному з 04.01.2019 року по 23.01.2019 року включно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська при виданні Наказу від 25.01.2019 року № 14-К про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 з 24.01.2019 року, тобто з наступного дня після лікарняного, коли Позивач повинна була з'явитись на роботі. Тому дії Голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І.Ю . щодо видання наказів є правомірними, спірні накази є такими, що скасуванню не підлягають.
У зв'язку з тим, що суд не знайшов підстав для визнання протиправним та скасування оскаржених наказів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її у штаті Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у спірному рішенні вірно зазначено про безпідставність посилання Позивача на норми трудового законодавства та застосування такого законодавства до даних спірних правовідносин, оскільки за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі. Разом з тим, з огляду на особливий статус судді, правове регулювання організації праці суддів визначається приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема ст. 125 вказаного Закону, а не положеннями КЗпП України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Відповідно, рішення суду першої інстанції від 28 березня 2019 року необхідно залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року по справі № 160/1640/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 23 травня 2019 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов