Справа № 420/5220/18
20 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення понесених витрат та моральної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якому позивач, згідно уточнених позовних вимог від 22.10.2018 року (а.с.24-29) просить визнати протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо несплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 гривень; зобов'язати Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 гривень; стягнути із Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати за розгляд адміністративної справи №815/6667/17 у сумі 3001,9 гривень та стягнути із Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 20000 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.04.2017 року він прийнятий на роботу на посаду виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради до настання умов відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Розпорядженням Затоківського селищного голови за №161-од від 07.12.2017 року стосовно позивача призначено проведення службового розслідування за фактом видачі довідки 21.11.2017 року відносно громадянина ОСОБА_2 Розпорядженням Затоківського селищного голови за №68-к від 07.12.2017 року були припинені повноваження позивача як виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради. Постановою від 19.06.2018 року Одеського апеляційного адміністративного суду позов позивача був задоволений частково, а позивача поновлено в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року. Постановою суду із Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року в сумі 58582,50 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів. В частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10076,16 гривень допущено негайне виконання рішення суду. Проте, незважаючи на те, що позивач був поновлений на своєї посаді з 15.12.2017 року рішенням суду, яке прийнято 19.06.2018 року та повинно бути виконане негайно, у цей день воно відповідачем навіть частково виконано не було. Відповідач виконав рішення суду лише у частині сплати середнього заробітку з 15.06.2017 року по 19.06.2018 року, і відбулось це лише через місяць, у липні 2017 року. За період часу з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року, що становить 53 робочих дні, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу не сплачений. Позивач вважає, що відповідач порушив його трудові права, адже незаконно не сплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року, що становить 53 робочих дні у сумі 24838,98 гривень, а тому позивач звернутися з позовом до суду.
Представник відповідача відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
Ухвалою суду від 24.10.2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
29.11.2018 року вказану справу направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги поданої відповідачем на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року.
07.02.2019 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення понесених витрат та моральної шкоди отримано Одеським окружним адміністративним судом.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №815/6667/17.
Ухвалою суду від 25.04.2019 року провадження по справі поновлено.
Позивачем 07.05.2019 року надано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №68-к від 07 грудня 2017 року «Про припинення повноважень в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради»; визнано протиправним та скасовано рішення тимчасової дисциплінарної комісії від 13 грудня 2017 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради»; визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №71-к від 13 грудня 2017 року «Про звільнення виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1»; поновлено ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року; стягнуто із Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року в сумі 58582,50 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10 076,16 грн. вказане рішення допущено до негайного виконання.
Розпорядженням голови Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №72-к від 27.08.2018 року на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради позивача поновлено на посаді тимчасово виконуючого обов'язки заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики та зазначено приступити до виконання обов'язків з 03.09.2018 року (а.с.19).
Факт поновлення на посаді заступника селищного голови з інвестиційних питань, туризму та соціальної політики підтверджено актом від 01.09.2018 року (а.с.30), в якому також зазначено, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі 815/6667/17 повністю виконана.
Як встановлено судом, Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області рішення суду виконано лише в частині сплати середнього заробітку за період з 15.06.2017 року по 19.06.2018 року.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поновлено позивача на посаді з 03.09.2018 року.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року, тобто до моменту фактичного поновлення на посаді, відповідачем не виплачено позивачу.
Доказів на спростування невиплати відповідачем заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року до суду не надано.
З вказаних підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до положень ст.235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, встановлений факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі є підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами 1, 2, 4 ст.13 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Крім того, за ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Право на суд захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 ОСОБА_1 поновлено на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов'язки керуючого справами виконавчого комітету саме з 15 грудня 2017 року та стягнуто із Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року.
Відповідач поновив ОСОБА_1 , на посаді тільки 03.09.2018 року, при цьому, виплата заробітку за час вимушеного прогулу здійснена тільки за період 15.06.2017 року по 19.06.2018 року.
Тобто період, за який позивач не отримав виплату компенсації як за вимушений прогул є період з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року включно (53 дні).
Згідно ч.5 п.10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Визначення розміру середньої заробітної плати, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, здійснюється за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Отже, п.5 Порядку №100 передбачає, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №815/6667/17 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 468,66 грн.
Враховуючи період, за який відповідачем не сплачено позивачу заробіток за час вимушеного прогулу з 20.06.2018 року по 02.09.2018 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 24838,98 грн. (468,66 х 53).
Щодо позовної вимоги про стягнення з Затоківської селищніої ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно з ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як роз'яснено у п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
При цьому, позивач зазначає, що незаконні дії відповідача стали джерелом негативних емоцій і переживань, тривалий час вимагають від позивача надзвичайних зусиль для більш-менш пристойної організації життя. Моральні страждання посилює категорична відмова відповідача сплатити належні йому суми грошей за час вимушеного прогулу. Внаслідок моральних страждань позивач зазначає про погіршення стану здоров'я, підвищення артеріального тиску у зв'язку з чим він звернувся за медичною допомогою. Зважаючи на вищевказане, на переконання позивача, відповідач повинен сплатити 20000 грн., моральної шкоди.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не доведено, що бездіяльністю відповідача щодо непроведення своєчасно з ним відповідних розрахунків, йому було заподіяно моральну шкоду, а саме: не надано належних пояснень доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
При цьому суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Таким чином, позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку із бездіяльністю відповідача задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення із Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати за розглядом адміністративної справи №815/6667/17 у сумі 3001,9 гр., суд зазначає, що понесені позивачем витрати за розглядом адміністративної справи №815/6667/17 у сумі 3001,9 грн., не підлягають розгляду в межах даної справи, адже сплачені позивачем за позовними вимогами, що були предметом розгляду в іншій справі.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення понесених витрат та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо несплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 гривень.
Зобов'язати Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04527052, 67772, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, 21).
Суддя П.П.Марин
.