08 травня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5781/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 р. (суддя Тулянцева І.В., м. Дніпро) у справі №0440/5781/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний"
до Дніпровської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У липні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської, яка полягає у ненаданні Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний" (ЄДРПОУ 39958447) у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 1,2 га, для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна за адресою: м . Дніпро, вул. Курчатова, 10д (Центральний район);
- зобов'язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством термін надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний" (ЄДРПОУ 39958447) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 1,2 га, для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна за адресою: м . Дніпро, вул. Курчатова, 10д (Центральний район).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 р. позов задоволено частково:
- визнано протравною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає у ненаданні Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний" (ЄДРПОУ 39958447) у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, 10д (Центральний район);
- зобов'язано Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством спосіб та термін вирішити питання щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний" (ЄДРПОУ 39958447) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул . Курчатова, 10д (Центральний район).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не було доведено належними доказами правомірність допущеної бездіяльності щодо ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо ще у 2016 р., але до суду з позовом він звернувся лише в липні 2018 року. Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду.
Дніпровською міською радою було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, але ухвалою від 05.10.2018 р. суд необґрунтовано відмовив міській раді у задоволенні заяви.
Позивач мав змогу скористатися нормами ст. 123 Земельного кодексу України та замовити розроблення документації із землеустрою, проте, не вчинив певні дії щодо самостійного розроблення проекту землеустрою. Отже, відсутнє безпосереднє порушення прав та інтересів позивача.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Міська рада є колегіальним органом, тому волевиявлення ради оформлюється у формі рішення, яке приймається більшістю голосів від загального складу ради.
За результатами розгляду клопотань ТОВ "ТК Привокзальний" та наданих матеріалів Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було підготовлено проект рішення міської ради "Про надання ТОВ "ТК Привокзальний", код ЄДРПОУ 39958447, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлового приміщення та для розміщення, будівництва і експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по вул. Курчатова, 10 Д (Центральний район)".
Зазначений проект рішення міської ради 13.03.2018 р. оприлюднено на офіційному Інтернет-порталі міської ради та передано на візування посадовим особам виконкому міської ради.
В процесі візування зазначений проект рішення було повернуто до департаменту із зауваженням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету. Замовника було повідомлено про необхідність усунення зауважень. На цей час інформація щодо усунення зауважень в департаменті по роботі з активами Дніпровської міської ради відсутня.
Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повідомив, що до департаменту надходив на візування проект рішення Дніпровської міської ради "Про надання ТОВ "Привокзальний" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлового приміщення та для розміщення, будівництва і експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по вул. Курчатова, 10Д".
З доданих до зазначеного проекту рішення документів департамент дізнався, що по договору купівлі-продажу 2015 року ПП "Михаил" продало позивачу адміністративний будинок та торгівельні павільйони по вул. Курчатова, 10Д.
Відповідно до договору про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 17.06.2006 р. № 115/3, укладеному з ПП "Михаил", з 210 058, 80 грн. сплачено 67 314, 81 грн. Залишок, який підлягає сплаті становить 142 743,99 грн., крім того, пеня - 5 078, 81 грн., 3 % річних - 1 391, 45 грн., інфляційні втрати - 17 104, 78 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 р. у справі №904/2764/15 задоволено позов прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та фінансово-економічного департаменту ДМР до ПП "Михаил" про стягнення заборгованості.
Постановою Апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 904/2764/15 апеляційну скаргу ПП "Михаил" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 р. у справі № 904/2764/15 залишено без задоволення, а рішення залишено без змін.
Відповідно до інформації з сайту Міністерства юстиції України ОСОБА_1 є керівником ПП "Михаил", ТОВ "ТК Привокзальний", а ОСОБА_2 - засновник цих товариств.
Суд розглянув адміністративний позов та не надав жодної оцінки доказам, що були надані відповідачем.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14 вересня 2016 року ТОВ "ТК Привокзальний" звернулось до Міського голови м. Дніпра Філатова Б.А. (вх.№36/5165) з клопотанням, у якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, Центральний район, вулиця Курчатова, буд. 10д. На ділянці розміщено нерухоме майно, а саме торгівельний майданчик. Цільове призначення ділянки: по фактичному розміщенню та використанню об'єктів торгівлі.
26 лютого 2018 року ТОВ "ТК Привокзальний" звернулось до Міського голови м. Дніпра Філатова Б.А. (вх. Дніпропетровської міської ради №36/5165) з клопотанням, в якому в доповнення до клопотання від 13 вересня 2016 року (вх.№36/5165 від 14.09.2016 року) просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, 10д. Цільове призначення: для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна".
13 березня 2018 року на офіційному сайті Дніпровської міської ради опублікований проект рішення Дніпровської міської ради "Про надання ТОВ "ТК Привокзальний", код ЄДРПОУ 39958447, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна по вул. Курчатова , 10 Д (Центральний район)", відповідно до якого на підставі клопотань ТОВ "ТК Привокзальний" від 14.09.2016 вх.№36/5165, від 26.02.2018 вх.№36/5165 пунктом 1 проекту рішення вирішено: "надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Привокзальний", код ЄДРПОУ 39958447, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна по вул . Курчатова, 10 Д".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, саме для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпро , вул. Курчатова, 10д, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки:
- відповідачем неправомірно не прийнято у місячний строк рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна по вул. Курчатова, 10д (Центральний район), що є прямою перешкодою для подальшого реалізації права ТОВ "ТК Привокзальний", передбаченого ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, для набуття зазначеної земельної ділянки в оренду;
- статтею 123 Земельного кодексу України закріплено виключно право, а не обов'язок замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє позивача права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17;
- аналіз положень абз. 3 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права;
- використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення, тому судом не прийнято посилання відповідача, на ту обставину, що позивач не скористався своїм правом мовчазної згоди на замовлення розроблення документації із землеустрою без надання дозволу міською радою безпідставним та такими, що не спростовують обставин, викладених в адміністративному позові. Відтак, зацікавлена особа не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу;
- у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні норм Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку;
- орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належать питання передачі земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду, на стадії затвердження проекту землеустрою наділений дискреційними повноваженнями, а тому належним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов'язання відповідача у встановлений чинним законодавством спосіб та термін вирішити питання щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За приписами ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із ст. 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі зокрема: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
З викладених норм вбачається, що юридичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримувати в оренду земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки або наданням мотивованої відмову у його наданні. При цьому, єдиною підставою відмови у наданні такого дозволу може бути виключно невідповідність місця розташування земельної ділянки.
Відповідно до ст. 123 ЗК України порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає послідовні стадії.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення юридичної особи.
З огляду на зміст ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Отже, бездіяльність органу місцевого самоврядування стосовно ненадання у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, а тому може бути предметом судового оскарження.
Викладена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року справу № 826/5737/16 дійшла висновку, що "... отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття".
Судом встановлено, що до клопотання від 13.06.2016 року (вх.№36/5165 від 14.09.2016 року) з урахуванням клопотання №2 від 26.02.2018 року (вх.№36/5165 від 26.02.2018 року) позивачем були додані графічні матеріали з бажаним місцем розташування, орієнтованим розміром земельних ділянок та правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна, що належать ТОВ "ТК Привокзальний".
Дніпровською міською радою у місячний строк не було прийнято ані рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ані про відмову у його наданні у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також не вказує на наявність передбачених ч. 3 ст. 123 ЗК України для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
Щодо посилання відповідача на право позивача з дня закінчення зазначеного строку замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України колегія суддів зазначає, що цим положенням встановлено право, а не обов'язок позивача замовити розроблення проекту та не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строк. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.
Крім того, місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним та не позбавляє обов'язку відповідача розглянути клопотання згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Посилання відповідача на звернення до позивача з пропозицією про усунення зауважень також не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку прийняти відповідне рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцїі, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Також колегія суддів зазначає, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Отже, втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішення за клопотанням заявника замість суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, відповідач не довів суду провомірності своєї бездіяльності та існування обставин для відмови у задоволенні клопотання позивача, що передбачені ч. 3 ст. 123 ЗК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача.
Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду першої інстанції після спливу строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, є помилковим, оскільки з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач звертався до відповідача у вересні 2016 року та лютому 2018 року. Рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом строку відповідач не прийняв. Із позовом до суду позивач звернувся у липні 2018 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
В п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Заява N63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N303-A, параграф 29).
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі відповідача, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 р. у справі №0440/5781/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23.05.2019 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко