15 травня 2019 року справа № 2340/3650/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_4 (за ордером),
представника відповідача - Желізняк Ю.В. (за довіреністю),
розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.08.2018 №325 о/с;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що його протиправно звільнено зі служби в поліції, оскільки відповідачем передчасно винесено оскаржуваний наказ на підставі повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Крім того, на момент звільнення позивача зі служби в поліції вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не доведена, що є порушенням вимог ст. 62 Конституції України, тому на його думку позов підлягає до задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав, зазначених вище.
Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позову заперечив, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного наказу від 13.08.2018 №325 о/с слугував наказ відповідача від 13.08.2018 №2107 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського відділу поліції ГУНП», згідно якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п. 1-2 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1, 2 ст. 9, ст. 28, п. 8 ч. 2 ст. 40, ч. 5 ст. 171, ч. 1 ст. 222 КПК України, ст. 1 та п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, п. 10, 11 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, п. 1, 2, 11 ч. 1, п. 3 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Відповідач наголосив, що факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не слугував підставою для винесення оскаржуваного наказу, тому позов не підлягає до задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач проходив службу в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.
Наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 08.08.2018 №2057 призначено службове розслідування за фактом порушення старшим слідчим слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Засухою І.А. та дільничним офіцером поліції сектору превенції цього ж відділу поліції старшим лейтенантом поліції Гладченком Д.В. службової дисципліни та у зв'язку з реєстрацією в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння ними кримінального правопорушення.
13.08.2018 начальником ГУНП в Черкаській області затверджений висновок службового розслідування, згідно висновків якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п. 1-2 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1, 2 ст. 9, ст. 28, п. 8 ч. 2 ст. 40, ч. 5 ст. 171, ч. 1 ст. 222 КПК України, ст. 1 та п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, п. 10, 11 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, п. 1, 2, 11 ч. 1, п. 3 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 старшого слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, а саме, наказом ГУНП в Черкаській області від 13.08.2018 №2107, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції та наступним оскаржуваним наказом ГУНП в Черкаській області від 13.08.2018 №325 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією вищенаведеного дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580-ІV (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п. п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 19.07.2018, близько 03 год. 00 хв., до чергової частини Черкаського відділу поліції надійшло повідомлення про те, що поліцейськими УПП в Черкаській області ДПП НПУ неподалік будинку АДРЕСА_2 затримано гр. ОСОБА_2 , який об'єктивно підозрювався у причетності до вчинення хуліганських дій. Вказане повідомлення одразу зареєстровано у Журналі ЄО за № 38826, а на місце події направлено слідчо-оперативну групу Черкаського відділу поліції, до складу якої входив, зокрема позивач ОСОБА_1 Вказаною слідчо-оперативною групою встановлено, що вищевказана особа, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, вчинила хуліганські дії, а саме висловлювався нецензурною лайкою та застосувала пристрій для відстрілу патронів несмертельної дії.
Поліцейськими відібрані пояснення свідків, а старший лейтенант поліції ОСОБА_1 провів огляд місця події, в ході якого вилучив пістолет ПМР-9мм № НОМЕР_1, споряджений 1 патроном, та 4 стріляні гільзи, які цього ж дня передані до чергової частини Черкаського відділу поліції для їх подальшої реєстрації та розгляду, а за фактом вчинення ОСОБА_2 хуліганських дій слідчим відділом Черкаського відділу поліції розпочато кримінальне провадження №12018251010005169 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, досудове розслідування у якому проводив старший лейтенант поліції ОСОБА_1 .
Однак, позивачем в порушення вимог п. 10, 11 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104, не подав особі, відповідальній за зберігання речових доказів, протокол огляду місця події від 19.07.2018, в якому зафіксовано факт вилучення пістолета ПМР-9мм №ХК 019310 та не забезпечив взяття його на облік після вилучення, шляхом внесення відповідного запису до книги обліку речових доказів.
Крім того, ОСОБА_1 в порушення положень ч. 5 ст. 171 КПК України у визначений законом строк (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна) не подав клопотання про арешт тимчасово вилученого майна до слідчого судді (суду), а також в порушення ч. 1 ст. 222 КПК України, п. 11 ч. 1, п. 3 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, розголосив старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 інформацію з обмеженим доступом, яка стала відома йому у зв'язку з проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, який у подальшому використав її та вступив у неділові стосунки із ОСОБА_2
Так, 26.07.2018 при особистій зустрічі з ОСОБА_2 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 запропонував останньому надати гроші в сумі 25000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаного злочину та закриття старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 кримінального провадження, однак з приводу вимагання старшими лейтенантами поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неправомірної вигоди ОСОБА_2 звернувся до УСБУ в Черкаській області, у зв'язку з чим 31.07.2018 за вказаним фактом прокуратурою Черкаської області розпочато кримінальне провадження № 42018250000000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
08.08.2018 ОСОБА_2 , спільно із ОСОБА_3 , прибули до Черкаського відділу поліції, де старший лейтенант ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 вилучений у нього пристрій для відстрілу патронів несмертельної дії ПМР № НОМЕР_1, а також зобов'язався найближчим часом закрити кримінальне провадження №12018251010005169. Цього ж дня, близько 16.00 год., старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , знаходячись в службовий час поза межами закріпленої за ним поліцейської дільниці, в цивільному одязі зустрівся з ОСОБА_2 , який передав йому раніше обумовлену суму грошей, а саме 25 000 грн., після чого, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 затримано працівниками УСБУ в Черкаській області та Черкаського управління ДВБ НПУ.
Цього ж дня позивача також було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.08.2018 старшим лейтенантам поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Таким чином, під час виконання своїх обов'язків позивач знехтував принципом законності в діяльності працівників поліції та основним обов'язком поліцейського, який полягає у чіткому та неухильному дотриманні поліцією Конституції та законів України.
Пунктами 1-2 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Разом з тим, під час досудового розслідування за період з 19.07.2018 по 08.08.2018 у вищевказаному кримінальному провадженні старший лейтенант ОСОБА_1 не провів жодної слідчої дії, що призвело до порушення розумних строків слідства, чим порушив вимоги ч. 1, 2 ст. 9, ст. 28, п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України.
Згідно із п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Суд звертає увагу, що дотримання вищезазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку внаслідок порушення останнім службової дисципліни, яке виявилось у непритаманній поліцейському поведінці, підтверджено наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.
Вищевказана правова позиція також підтверджена постановою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/1370/16.
Суд також звертає увагу, що оскаржуваним наказом ГУНП в Черкаській області від 13.08.2018 №325 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв'язку із реалізацією відповідачем іншого наказу від 13.08.2018 №2107, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції та який є чинним і позивачем не оскаржується у даній справі.
Посилання позивача на те, що його протиправно звільнено зі служби в поліції, оскільки відповідачем передчасно винесено оскаржуваний наказ на підставі повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - суд оцінює критично та не приймає до уваги, з огляду на нижчевказане.
Так, із матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування, дійсно, став факт повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим, метою такого розслідування було встановлення причин та умов, що передували вказаному факту, оскільки в ході проведеного службового розслідування членами комісії встановлені причини та умови допущеного правопорушення з боку позивача.
В контексті наведених обставин справи, слід зауважити, що наявність судового рішення, яким буде встановлено чи спростовано вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень.
Суд також звертає увагу, що набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 62 Конституції України, суд вважає безпідставними.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, в якій зауважила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C.v. the» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи суд вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції видано відповідачем на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування.
Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 13.08.2018 №325 о/с.
Вищевказана правова позиція також підтверджена постановою Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №805/623/16-а.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складено у повному обсязі 22.05.2019.