справа №1.380.2019.001668
21 травня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кухар Н.А.
секретар судового засідання Шавель М.М.
за участю:
представника позивача - Радика О.І.
представника відповідача - Пилипця Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,-
Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 № ЛВ3848/1544/АВ/ФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 січня 2019 року відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу за порушення ч. 1,2 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства і не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначив, що підставою для накладання на позивача штрафу була несвоєчасна виплата заробітної плати педагогічним працівникам, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету. Стверджує, що відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради не є комерційною організацією та позбавлений інших джерел фінансування, окрім субвенцій з бюджету, тому не повинен нести відповідальність за наслідки, які настали не з його вини. Вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови заборгованості по виплаті заробітної плати та сплаті Єдиного внеску була відсутня, оскільки 28.12.2018 позивачем було виплачена заробітна плата в повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за результатами інспекційного відвідування відповідачем було виявлено порушення позивачем ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці". Зазначив, що позивач на виконання вимог припису скерував на адресу відповідача лист із долученням документів, що підтверджують усунення виявлених порушень. На підставі аналізу вказаних документів відповідач встановив, що виявлені в ході інспекційного відвідування порушення усунуті в повному обсязі. Вказує, що усунення виявлених порушень свідчить про визнання позивачем факту допущення виявлених під час інспекційного відвідування порушень. При цьому наголошує, що факт усунення позивачем виявлених порушень, за даних обставин, не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності у відповідності до п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 09.04.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
02.05.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 02.05.2019 судом протокольною ухвалою закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Суд встановив, що 17 грудня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області видало наказ № 3031-П та направлення № 2831 на проведення інспекційного відвідування Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради у період з 18.12.2018 по 20.12.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, гарантії найманих працівників.
У період з 19.12.2018 по 20.12.2018 було проведено інспекційне відвідування Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради, за результатами якого складено акт №ЛВ3848/1544/АВ від 20.12.2018.
Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018.
29 грудня 2018 року за результатами розгляду акта інспекційного відвідування №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018, уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Грицак О.О. було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ3848/1544/АВ/УП/ЗБ.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу, уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Грицак О.О. 10.01.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ3848/1544/АВ/ФС.
Позивач не погоджується із такими рішеннями відповідача, вважає його протиправним, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення".
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
ГУ Держпраці у Львівській області є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.
Як було встановлено судом, 17 грудня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області видало наказ № 3031-П та направлення № 2831 на проведення інспекційного відвідування Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради у період з 18.12.2018 по 20.12.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, гарантії найманих працівників..
З матеріалів справи вбачається, що у період з 19.12.2018 по 20.12.2018 було проведено інспекційне відвідування Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради, за результатами якого складено акт №ЛВ3848/1544/АВ від 20.12.2018, який було підписано посадовою особою позивача - ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень.
Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018.
29 грудня 2018 року за результатами розгляду акта інспекційного відвідування №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018, уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Грицак О.О. було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ3848/1544/АВ/УП/ЗБ.
Отже, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ3848/1544/АВ/УП/ЗБ від 29.12.2018, було прийнято в межах десяти днів з дня складення акту інспекційного відвідування №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018.
2 січня 2019 року ГУ Держпраці у Львівській області скерувало на адресу позивача виклик №013/2/11-39 на розгляд справи про накладення штрафу №ЛВ3848/1544/АВ/УП/ЗБ, який призначений на 10.01.2019 о 10:30 год, отже виклик надіслано за п'ять днів до дати розгляду.
10 січня 2019 року за результатами розгляду справи про накладення штрафу, уповноваженою посадовою особою начальником Вільховою О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ3848/1544/АВ/ФС.
Як вбачається із матеріалів справи, штраф на позивача був накладений уповноваженою посадовою особою начальником Вільховою О.О., а підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було додержано процедуру притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 № 813/1170/17, в якій суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач при здійсненні перевірки та приймаючи постанову про накладення штрафу від 16 березня 2017 року №13291380418-0185 діяв в межах наданих йому повноважень, з підстав встановлених чинним законодавством.
По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.
Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області встановила порушення Відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 3 січня 2019 року Відділ освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради надіслав на адресу ГУ Держпраці у Львівській області лист № 01-30/12 про виконання вимог припису, в якому позивач зазначив, що усунув вимоги припису №ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018 в повному обсязі.
Отже, як стверджує відповідач та не заперечується позивачем, вимоги припису№ЛВ3848/1544/АВ/П від 20.12.2018 були виконані в повному обсязі, шляхом виплати заробітної плати працівникам шкіл за період жовтень-грудень 2018, що підтверджується платіжними дорученнями №197, №196 від 13.12.2018 та № 208, № 2017 від 22.12.2018.
Так, у відповідності до частин 1 та 2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як встановив суд із матеріалів справи та не заперечується сторонами, під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією Відділу освіти було представлено документи, щодо виплати заробітної плати працівникам шкіл, при огляді яких встановлено, що виплата заробітної плати проводилась з порушенням вимог законодавства про працю, що призвело до формування заборгованості. Зокрема, станом на день проведення інспекційного відвідування (20.12.2018) заборгованість із виплати заробітної плати становить - 788,0 тис. грн - невиплачена частина заробітної плати 189 працівникам за жовтень 2018 року. Крім цього, на момент завершення інспекційного відвідування має місце невиплата заробітної працівникам ЗЗЄО міста за листопад 2018 року в сумі 2643,42 тис.грн. Як наслідок у ході інспекційного відвідування було встановлено порушення позивачем ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
Зокрема, як слідує із змісту оскаржуваної постанови на позивача було накладено штраф у розмірі 11169, 00 грн за порушення ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
Проте, позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову, оскільки позивач виконав усі вимоги припису, а заборгованість по заробітній платі була зумовлена відсутністю субвенцій з бюджету.
Зазначив, що недоотримання субвенцій з бюджету підтверджується довідкою Західного офісу державної аудиторської служби «Про збір даних для дослідження факторів, що впливають на виконання дохідної та видаткової частини бюджету міста Самбора та стану використання ресурсів (коштів і майна) територіальної громади» від 20.09.2018.
Проте, суд відхиляє зазначенні доводи позивача, оскільки у відповідності до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, відсутність чи недостатність бюджетних асигнувань (субвенцій) на виплату працівникам заробітної плати за жовтень, листопад 2018 року не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач не заперечує факту порушення ним ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", позивач лише вважає, що такі порушення відбулися у зв'язку з відсутністю субвенцій, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.
Однак, на переконання суду, позивач дійшов хибного висновку, оскільки відсутність бюджетних асигнувань, як вже зазначалося не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.
З огляду на те, що факт порушення позивачем вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" встановлений та не заперечується позивачем, а відсутність бюджетних фінансувань не є підставою для звільнення позивача від відповідальності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятої ним постанови № ЛВ3848/1544/АВ/ФС від 10.01.2019, а відтак підстави для її скасування відсутні.
Також, суд не приймає до уваги доводи позивача, що у його діях відсутня протиправна бездіяльність за яку передбачена відповідальність, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови заборгованості по виплаті заробітної плати та сплаті Єдиного внеску була відсутня.
Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з наступних підстав.
26 квітня 2017 року Кабінет Міністрів України постановою № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Зокрема, вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Так у розділі "Застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги" встановлено підстави за яких заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються, та підстави за яких такі не застосовуються.
Пунктом 28 зазначеного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Проте, необхідно звернути увагу на пункт 29 такого Порядку, відповідно до якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Таким чином, з наведеного слідує, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено:
використання праці неоформлених працівників;
несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати;
недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
З огляду на викладене, з врахуванням положень Порядку № 295, суд наголошує, що виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме нарахування та виплата заробітної плати не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
Отже, з наведеного слідує, що виконання позивачем припису не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати відповідно до пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Суд наголошує, що не приймає до уваги доводи позивача про те, що ним було виконано вимоги припису, оскільки навіть за наявності повного виконання вимог припису, відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням пропорційності, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 № ЛВ3848/1544/АВ/ФС з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -
В задоволенні позову Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2019.
Суддя Кухар Н.А.