23 травня 2019 року Справа № 280/1386/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)
про: визнання протиправним та скасування Рішення від 23.10.2018 №0141905007, -
01.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення від 23.10.2018 №0141905007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.10.2015 по 12.10.2018 у сумі 5074,21 грн. та пеню у сумі 913,64 грн.
Ухвалою суду від 04.04.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/1386/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду в засіданні 16.05.2019.
Розгляд справи було відкладено на 21.05.2019.
20.05.2019 позивачем направлено на адресу суду відповідь на відзив (вх. №20131 від 20.05.2019) в якій він просив справу розглянути без його участі.
21.05.2019 представник відповідача подав заяву (вх. №20586 від 21.05.2019) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 28.03.2019 та відповіді на відзив 17.05.2019. Зокрема зазначено, що факт допущеної позивачем помилки при перерахуванні коштів на невірний рахунок не свідчить про несплату необхідної суми соціального внеску у визначений законодавством строк, а також, це не спричинило настання негативних наслідків або збитків для бюджету та держави в цілому. З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити у повному обсязі та скасувати Рішення від 23.10.2018 №0141905007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.10.2015 по 12.10.2018 у сумі 5074,21 грн. та пеню у сумі 913,64 грн.
У відповідності до відзиву на позовну заяву від 08.05.2019 відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що станом на 21.10.2015, згідно картки особового рахунку платника за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за найманих працівників рахувалася недоїмка в сумі 1023,81 грн. Платником на рахунок сплати єдиного внеску, який нарахований/утриманий роботодавцями з/на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасової непрацездатності, допомоги по вагітності та родам (код платежу 71010000) були несвоєчасно сплачені. На підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) 23.10.2018 прийнято Рішення №0141905007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 5987,85 грн. (штрафні санкції - 5074,21 грн., пеня - 913,64 грн.), яке направлено поштою листом з повідомленням про вручення та отримано платником 27.11.2019. Зазначив, що оскаржуване рішення винесено на підставі не сплаченого зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску та просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 10.10.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, та 14.10.2002 його взято на облік як платника єдиного внеску (номер: 08/11-09189) (а.с. 138-143).
23.10.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято Рішення № 0141905007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штраф за період з 21.10.2015 по 12.10.2018 в розмірі 5 074,21 грн. і пеню у розмірі 913,64 грн. (а.с. 6, 68, 152).
Не погодившись із винесеним рішенням, 10.12.2018 позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано скаргу від 06.12.2018 на Рішення № 0141905007 від 23.10.2018 (а.с. 9, 72-73, 156).
Рішенням від 22.12.2018 № 12430/14/08-01-10-08-06 ГУ ДФС у Запорізькій області залишено скаргу позивача без задоволення, а Рішення № 0141905007 від 23.10.2018 - без змін (а.с. 14-15,78-80, 167-168).
04.02.2019 позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 30.01.2019 (а.с. 20-21, 87-89, 169-171).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.03.2019 за №10914/6199-99-11-05-022 скарга позивача залишена без розгляду (а.с.25, 96-97).
Вважаючи Рішення № 0141905007 від 23.10.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
В силу ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 2 ст.6 Закону №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст.9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з абзацом 3 ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (ч.10 ст. 9 Закону №2464-VI ).
Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VI визначено, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до частин 10, 11 ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Згідно з п.п.2 п.2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених п.п 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Перевіряючи спірне рішення на предмет його відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку штрафної санкції наданого відповідачем до спірного Рішення, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування в період з 21.10.2015 по 26.04.2016, та в період з 21.01.2018 по 12.10.2018.
В ході судового розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачувався ЄСВ у відповідних розмірах, про що свідчать долучені до матеріалів справи документи, зокрема: копія платіжного доручення № 84 від 30.09.2015; копія платіжного доручення № 93 від 30.10.2015; копія платіжного доручення № 105 від 03.12.2015; копія платіжного доручення № 115 від 29.12.2015; копія платіжного доручення № 3 від 29.01.2016; копія платіжного доручення № 16 від 29.02.2016; копія платіжного доручення № 24 від 31.03.2016; копія платіжного доручення № 34 від 29.04.2016; копія дубліката чека квитанція № Р24А677454961729588428 від 30.01.2018; копія платіжного доручення № 38 від 23.02.2018; копія платіжного доручення № 67 від 30.03.2018; копія платіжного доручення № 90 від 26.04.2018; копія платіжного доручення № 112 від 29.05.2018; копія платіжного доручення № 118 від 31.05.2018; копія дублікату квитанції № 0.0.1071638113.1 від 27.06.2018; копія платіжного доручення № 33 від 30.07.2018; копія дублікату квитанції № 0.0.1121853368.1 від 31.08.2018; копія платіжного доручення № 86 від 28.09.2018; копія платіжного доручення № 98 від 26.10.2018 (а.с. 39-57, 119-137, 157-165).
Крім того, у період з 18.04.2016 по 29.04.2016 Запорізькою об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку правильності визначення сукупного оподаткованого доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_1
За результатами перевірки 18.05.2016 складено Акт перевірки №15/08-29-13/2830320573, в якому було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1 ч. 2 ст.6, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і п. 4.1., 4.2. Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: не нарахування єдиного внеску у 2015 році, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 30193,92 грн.(а.с. 27-34,100-114).
04.07.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Рішення №025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано єдиного внеску у сумі 30193,92 грн. та штрафні санкції у сумі 4643,47 грн. (а.с.35,115).
Платіжними дорученнями від 06.07.2016 №64 на суму 17 000,00 грн., від 07.07.2016 №65 на суму 13193,92 грн., від 07.07.2018 №66 на суму 4643,47 грн. позивачем повністю сплачену суму єдиного внеску та штрафних санкцій згідно Рішення від 04.07.2016 №025 (а.с. 36-38, 116-118).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивачем сплачено єдиний внесок з помилковим визначення коду бюджетної класифікації та номеру рахунку.
Однак, при виявленні помилки за заявою позивача кошти перераховано на вірний рахунок, отже дана помилка позивача не призвела до ненадходження коштів до бюджету.
Вказане підтверджується відповідними копіями квитанцій та інформацією ГУ ДФС у Запорізькій області.
Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк, а відтак і для застосування на підставі статті 25 цього Закону штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені.
Позивач вказував, що ним вчасно сплачені суми ЄСВ за період з 21.10.2015 по 26.04.2016, з 21.01.2018 по 12.10.2018, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже, відповідачу для підтвердження факту несплати позивачем сум ЄСВ необхідно встановити, що у передбачений законом строк платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і застосування грошових санкцій.
Суд з зазначеними твердженнями погоджується та вказує, що зазначене в повній мірі відповідає висновкам Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 14.11.2018 (справа № 805/3665/16-а), від 25.03.2019 (справа № 823/567/17), які підлягають врахуванню на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, а також щодо перерахування помилково сплачених коштів, що було підтверджено належними доказами. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача, що помилка платника ЄСВ не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Таким чином, перерахування коштів на невідповідний рахунок не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що відповідачем, як того вимагають приписи ч.2 ст.77 КАС України, не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а тому, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №20041127 від 28.03.2019 (а.с.3).
За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування Рішення від 23.10.2018 №0141905007, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.10.2018 №0141905007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано штраф у сумі 5074,21 грн. та пеню у сумі 913,64 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.05.2019.
Суддя І.В.Садовий