Провадження № 2/331/154/2019
Справа № 331/4341/18
8 травня 2019 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю : секретаря Постарнак М.М.,
представників : позивача,
третьої особи Турчинського М ОСОБА_1 І.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням.
У листопаді 2018 року позивача надав суду уточнену позовну заяву, з якої вбачається, що, позиваючись до ОСОБА_4 , залучивши до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , позивач просить суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 ( а.с.67-69).
Позов обґрунтовано тим, що власниками житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 у відповідних долях є : ОСОБА_3 ( позивач) в частині 9/50 ; ОСОБА_5 (третя особа) в частині 9/50 та ОСОБА_6 ( третя особа) в частині 16/25.
Разом з цим, зареєстрованою особою за вказаною адресою є ОСОБА_4 ( відповідач).
ОСОБА_4 , починаючи з 2006 року та по теперішній час не проживає у зазначеному будинку та відповідно не веде сумісне господарство ; із даного житлового будинку вибула у добровільному порядку у зв'язку із заміжжям та народженням дитини та веденням сумісного господарства із подружжям за адресою : АДРЕСА_2 .
Відповідачеві не було у визначеному законодавством порядку встановлено право сервітуту, що позбавляє її права користування чужим майном. Факт реєстрації в житловому будинку відповідача спричиняє певні перешкоди у користуванні та володінні майном, зокрема щодо реалізації прав та обов'язків щодо утримання майна та щодо можливого розпорядження майном в перспективному порядку.
Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 391, 405 ЦК України.
2 листопада 2018 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позов ( а.с.76-79)
Заперечення мотивовані тим, що за адресою : АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_4 проживають і її діти - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням суперечитиме нормам цивільного і сімейного законодавства, оскільки призведе до порушення прав дітей в частині їх місця проживання разом із матір'ю.
Відповідачка у справі фактично проживала з власником будинку, як член сім'ї, оскільки перебувала у фактичних шлюбних відносинах з сином позивача - ОСОБА_11 , з яким вони спільно вели господарство. Позивач у справі, як власник, надав згоду на реєстрацію її місця проживання.
З березня 2007 року фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_11 припинились, але відповідачка як колишній член сім'ї власника продовжує проживати за вищевказаною адресою.
Крім того, як на думку відповідача,позиція позивача є недоведеною, оскільки ним на підтвердження своїх доводів, викладених в позові, не надано жодного належного та допустимого доказу.
Як на правові підстави своїх заперечень відповідач посилається на ст. 160 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР.
26 листопада 2018 року відповідачем подано відзив на уточнену позовну заяву, який за своїм змістом є ідентичним відзиву на первісну позовну заяву ( а.с.108-110).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2018 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.30-31).
30 жовтня 2018 року відповідачем подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району ( а.с.86-87).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 9 листопада 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району, відмовлено ( а.с.88).
30 жовтня 2018 року відповідачем заявлено клопотання про допит в суді в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ( а.с.79).
6 листопада 2018 року позивачем надано суду клопотання про витребування доказів, а саме інформації : про анкетні дані батьків ( про місце проживання матері), якою володіє учбовий заклад - Запорізький технічний ліцей, що є місцем навчання ОСОБА_9 ; про факти звернення ОСОБА_7 до УПСЗН ЗМР по Олександрівському району щодо призначення державної допомоги, в тому числі субсидії за адресою : АДРЕСА_2 ; про факти звернення до Відділу по Олександрівському району служби у справах дітей ЗМР щодо надання згоди здійснення правочинів, пов'язаних з житловим будинком протягом 2018 року ; про номер картки платника податків ОСОБА_4 , яка знаходиться у розпорядженні ГУ ДФС у Запорізькій області ( а.с.85).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 9 листопада 2018 року строк проведення підготовчого судового засідання продовжено до 9 грудня 2018 року ( а.с.89-90).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 6 грудня 2018 року підготовче провадження по цій справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.118).
В суді позивач та його представник, кожен в окремості, позовну вимогу підтримали з підстав, викладених по тексту уточненої позовної заяви ; просять його задовольнити.
Представник відповідача в суді проти позову заперечує з підстав, викладених по тексту відзиву на позов ; у задоволенні позову просить відмовити.
6 грудня 2018 року третя особа - Дорошенко А.Г. надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності ( а.с.123).
Представник третьої особи ОСОБА_5 в суді позов підтримав, проти його задоволення не заперечує.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за реєстр. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
В суді встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
В суді встановлено та не заперечується сторонами , що власниками житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 у відповідних долях є : ОСОБА_3 ( позивач) в частині 9/50 ; ОСОБА_5 (третя особа) в частині 9/50 та ОСОБА_6 ( третя особа) в частині 16/25.
Встановлена обставина підтверджується правовстановлюючими документами та технічним паспортом на вказаний будинок ( а.с.11-16, 19-24).
Відповідно до будинкової книги для реєстрації громадян, що проживають за адресою : АДРЕСА_1 , за вищевказаною адресою зареєстровані : позивач, син позивача ОСОБА_15 , співвласник ОСОБА_8 , відповідач по справі - ОСОБА_16 , на теперішній час - після зміни прізвища - ОСОБА_17 ( а.с.17).
Факт реєстрації відповідача по вказаній адресі також підтверджується листом в.о. начальника відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 04-42/3-1/735 від 07.05.2018 ( а.с.18) та Довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 04-26/1-9176 від 27.09.2018 р. ( а.с.80), з якої вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована по вказаній вище адресі з 02.09.2004 року.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_18 у 2003 році познайомилася із сином позивача - ОСОБА_11 , переїхала і почала разом з ним проживати за його місцем реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 .
2 вересня 2004 року на прохання сина та ОСОБА_19 . ОСОБА_3 була надана згода на реєстрацію останньої за вказаною адресою.
8 ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_11 та ОСОБА_20 народився син - ОСОБА_9 ( а.с.83).
01 лютого 2014 року ОСОБА_16 зареєструвала шлюб із ОСОБА_21 ( а.с.144).
23 вересня 2015 ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_21 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_10 ( а.с.84).
Допитана в якості свідка ОСОБА_22 пояснила, що вона є сусідкою позивача з 2009 року і з часу заселення та до теперішнього часу жодного разу не бачила ОСОБА_23 як таку, що проживає у належній позивачу частині будинку.
Допитана в якості свідка ОСОБА_24 в суді пояснила, що вона є сусідкою позивача. ОСОБА_23 знає як співмешканку сина позивача - ОСОБА_11 , яка приблизно 15 років потому проживала в будинку АДРЕСА_1 , в частині, яка на праві власності належить ОСОБА_3 З ОСОБА_11 вона проживала приблизно 2-3 роки, а потім виїхала з зазначеної адреси.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_25 в суді пояснив, що позивач є його рідним батьком. ОСОБА_23 знає з 2003 року, коли вона познайомилася на весіллі з його рідним братом ОСОБА_11 Наступного дня після знайомства вона почала проживати разом з ним за адресою : АДРЕСА_1 . Оскільки його брат є інвалідом з дитинства ( травма голови), батьки з порозумінням віднеслися до того, що він почав разом проживати з жінкою, і навіть пішли йому на зустріч, коли на його прохання зареєстрували в 2004 році ОСОБА_26 за вказаною адресою. Разом вони мешкали приблизно 2-3 роки, а потім вона покинула його брата та виїхала проживати в інше місце. Піти від його брата було її добровільним рішенням. У зв'язку з тим, що його брат за станом здоров'я не може працювати, із-за фінансових труднощів між ними виникали сварки та скандали. Як на думку свідка, це і слугувало підставою припинення їх відносин. В 2004 році у його брата та ОСОБА_20 народився син - ОСОБА_27 .
Свідок ОСОБА_28 в суді надала суду аналогічні показанням свідка ОСОБА_25 свідчення.
Свідок ОСОБА_13 в суді пояснила, що є кумою ОСОБА_4 Їй відомо, що ОСОБА_29 з 2003 року проживала разом з ОСОБА_11 за його місцем проживання за адресою : АДРЕСА_1 . Коли їх дитині було 3 роки, ОСОБА_4 покинула ОСОБА_11 і переїхала проживати в інше місце. Причиною розірвання їх стосунків було те, що ОСОБА_30 не працював, зловживав спиртними напоями. В 2016 році ОСОБА_29 вийшла заміж і з чоловіком та двома дітьми проживає по АДРЕСА_3 .
Свідок ОСОБА_31 в суді пояснила, що з 2012 року по 2018 рік була сусідкою позивача. За вказаний період вона не бачила, щоб ОСОБА_4 проживала в належному позивачу будинку.
Свідок ОСОБА_14 в суді пояснила, що відповідачка ОСОБА_4 є її рідною сестрою. Їй відомо, що її сестра декілька років до народження племінника ОСОБА_32 проживала разом з ОСОБА_11 за адресою його місця проживання : АДРЕСА_1 . Після народження дитини, через 1,6-2 роки, ОСОБА_33 почав зловживати спиртними напоями, через що між ним та її сестрою виникали сварки, скандали. Вона декілька раз покидала його і приходила до неї жити. Зі слів сестри її відомо, що ОСОБА_3 перешкоджав їй проживати разом з ОСОБА_11
Отже, в суді встановлено, що ОСОБА_18 в період часу з 2003 року по 2007 рік постійно мешкала із співмешканцем ( без реєстрації шлюбу) ОСОБА_11 за адресою : АДРЕСА_1 .
Відповідно до встановлених в суді обставин відповідачка у період часу з 2007 року по теперішній час в будинку АДРЕСА_1 не мешкає.
В суді встановлено, що відповідачка із вказаного вище житла вибула у добровільному порядку, оскільки її співмешканець ОСОБА_11 у зв'язку зі станом здоров'я не працював і як зазначали деякі свідки зловживав спиртними напоями.
1 лютого 2014 року ОСОБА_16 зареєструвала шлюб з ОСОБА_21 ; після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_17 ; від шлюбу у подружжя ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_34 ; подружжя ОСОБА_17 з дітьми постійно мешкають за адресою : АДРЕСА_2 .
Встановлені в суді обставини підтверджуються дослідженими та проаналізованими належними та допустимими доказами, сукупність яких в свою чергу спростовує твердження відповідачки про те, що вона з 2003 року та до теперішнього часу постійно проживає за адресою : АДРЕСА_1 .
Судом до уваги не приймаються показання свідка ОСОБА_14 в частині того, що позивач перешкоджав ОСОБА_35 мешкати у його будинку, оскільки такі покази не знайшли свого підтвердження в суді ; на їх підтвердження стороною відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу.
Відповідачеві не було у визначеному законодавством порядку встановлено право сервітуту, що позбавляє її права користування чужим майном. Факт реєстрації в житловому будинку відповідача спричиняє певні перешкоди у користуванні та володінні майном позивача, зокрема щодо реалізації прав та обов'язків щодо утримання майна та щодо можливого розпорядження майном к перспективному порядку.
Спірні правовідносини регулюються такими нормами права.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статей 317,319 ЦК України особі належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно зі статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Аналізуючи перелічені норми права у сукупності з встановленими в суді обставинами, суд визнає вимоги позивача законними , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд розподіляє між сторонами у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, частиною першою статті 316, статтями 319 , 391, 321 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Усунути ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні та розпорядженні житловим будинком, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН : НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_36 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704, 80 грн. ( сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення буде складено 17 травня 2019 року.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя : Н.Г.Скользнєва
08.05.2019