Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"22" травня 2019 р. Справа № 918/108/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Головного управління Держгеокадстру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" про відшкодування шкоди в розмірі 22 015 грн 95 коп.
у засіданні приймали участь:
від позивача - Максимчук В.П., довіреність № 17-0.6-24/62-19 від 15.01.2019 р.;
від відповідача - не з'явився.
У лютому 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 22 015 грн 95 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що державі заподіяно шкоду самовільним зайняттям земельної ділянки площею 12,40 га, яка розташована за межами с. Михалівці Острозького району Рівненської області.
Ухвалою суду від 21.02.2019 року позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази зарахування судового збору в розмірі 1 921 грн 00 коп., сплаченого квитанцією № 58 від 19.02.2019 року, до спеціального фонду державного бюджету.
5 березня 2019 року від позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшло клопотання, до якого долучено лист про зарахування судового збору в розмірі 1 921 грн 00 коп. до спеціального фонду державного бюджету.
Ухвалою суду від 12.03.2019 року позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 9.04.2019 року.
9 квітня 2019 року від відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшов відзив від 08.04.2019 року, згідно з яким останній вважає позов необґрунтованим та просить суд у його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 9.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 10.06.2019 року включно, підготовче засідання відкладено на 15.05.2019 року.
17 квітня 2019 року позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач заперечує щодо доводів відповідача викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 15.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року.
У судове засідання 22.05.2019 року з'явився позивач. Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини нез'явлення суду не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
11 жовтня 2017 року державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. та Журик М. Є., за участю спеціаліста-землевпорядника Бухарівської сільської ради Ткачука О. М., на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.09.2017 року №441-ДК, 11.10.2017 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці площею 12,40 га, яка розташована за межами с. Михалівці Острозького району Рівненської області (а.с. 13-15).
За результатами перевірки встановлено, що ТОВ "Агро Оксамит" на земельній ділянці площею 12,4 га сільськогосподарського призначення, рілля, в 2017 році засіяло і зібрало урожай зернових культур немаючи відповідних документів на право користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Бухарівської сільської ради та відноситься до земель державної власності, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Крім того, згідно акту обстеження земельної ділянки від 11.10.2017 року №441-ДК/152/АО/10/01/-17, складеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. та Журик М. Є., за участю спеціаліста-землевпорядника Бухарівської сільської ради Ткачука О. М. встановлено, що земельна ділянка площею 12,40 га знаходиться за межами с. Михалівці Острозького району Рівненської області. На ділянці стерінь від злакових культур зібраних літом 2017 року (а.с. 80).
У зв'язку з виявленням порушення земельного законодавства, 12.10.2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Мартинюком М. В. складено протокол про адміністративне правопорушення №441- ДК/0000142/1/07/01/-17 за участю директора ТОВ "Агро Оксамит" Лепської В. В. та підписаний нею особисто (а.с. 17).
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №441-ДК/0000142 /1/07/01/-17 від 12.10.2017 року вказаним інспектором винесено постанову №441-ДК/0000142/ПО/08/01/-17 від 19.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "Агро Оксамит" Лепську ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , згідно якої директора товариства визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП та накладено на адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. (а.с. 18).
Також інспектором 03.11.2017 року винесено припис №441-ДК/0000142Пр/03/01/-17 про усунення виявлених правопорушень земельного законодавства у строк до 03.12.2017 року (а.с. 16).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.02.2017 року у справі №570/4695/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (директора ТОВ "Агро Оксамит") до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0000142 від 19.10.2017 року відмовлено повністю.
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 державним інспектором розраховано суму заподіяної державі шкоди, оформлену у вигляді розрахунків від 19.10.2017 року у розмірі - 22 015 грн 95 коп., що стверджується розрахунком який наявний у матеріалах справи (а.с. 20)
19 жовтня 2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію разом з розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.19).
Разом з тим, як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2017 року у справі №918/610/17 позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволено. Визнано недійсним рішення Бухарівської сільської ради № 120 від 17.03.2017 року "Про надання земельної ділянки в оренду", зобов'язано ТОВ "Агро Оксамит" повернути державі в особі Головного управління Держеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, одержану за актом приймання - передачі від 03.04.2017 року, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області, шляхом підписання акту приймання - передачі.
На виконання вказаного рішення 09.10.2017 року судом видано відповідні накази.
Рішення суду обґрунтоване тим, що Бухарівська сільська рада, не маючи повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, прийняла рішення про передачу ділянки ТОВ "Агро Оксамит" в оренду та уклала договір всупереч нормам чинного законодавства.
Рішенням суду від 13.09.2017 року у справі №918/610/17, зокрема, встановлено, що 17.03.2017 року Бухарівська сільська рада прийняла рішення № 120 "Про надання земельної ділянки в оренду", яким вирішено надати в оренду ТОВ "Агро Оксамит" строком на 1 рік земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 12.40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці для ведення товарного сільсько - господарського виробництва та відповідно до пункту 12.5.1 рішення Бухарівської сільської ради від 07 червня 2016 року № 53 "Про встановлення податку на майно в частині плати землю" зі змінами (рішення Бухарівської сільської ради від 18 січня 2017 року № 104 "Про внесення змін до рішення Бухарівської сільської ради від 07 червня 2016 року № 53 "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю"" встановлено розмір орендної плати 3.0 % від базової вартості 1 га земель ріллі по Рівненській області.
На підставі зазначеного вище рішення між Бухарівською сільською радою (Орендодавець), та ТОВ "Агро Оксамит" (Орендар) укладено договір оренди землі від 03 квітня 2017 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), яка знаходиться на території Бухарівської сільської ради Острозького району Рівненської області (п.1.1. Договору).
На виконання умов договору Бухарівська сільрада передала, а ТОВ "Агро Оксамит" прийняло земельну ділянку площею 12,40 га, про що складено акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 03.04.2017 року.
Судом встановлено, що ТОВ "Агро Оксамит" лише 28.12.2017 року, під час виконання рішення суду від 13.09.2017 року у справі №918/610/17 було повернуто державі в особі Головного управління Держеокадастру у Рівненській області, земельну ділянку площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області, шляхом підписання акту приймання - передачі. Вказане стверджується постановою державного виконавця Острозького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ВП №55345778 від 28.12.2017 року про закінчення виконавчого провадження (а.с. 81).
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15).
Територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Відповідно до п. п. 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 (далі - Положення), Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Рівненської області.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 4 Закону об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно із ст. 9 Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок, тощо.
За приписами ст. 10 Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають, зокрема, право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.
За умовами ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Пунктом б) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 157 ЗК України).
Таким чином, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; акт обстеження земельної ділянки.
Згідно з п. 4 Методики №963 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі,
де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;
Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;
Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;
Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783.
У випадку самовільного зайняття земельних ділянок чи вчинення інших порушень земельного законодавства (ст.211 Земельного кодексу України) майнова шкода відшкодовується відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України особами, що її завдали.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговір-ної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
У даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди.
Протиправна поведінка відповідача полягала у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області.
Майнова шкода, завдана позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягає у не надходженні до бюджету коштів за користування вказаною земельною ділянкою
Причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області до бюджету не надійшли кошти за користування цією земельною ділянкою.
Суд також зважає на те, що відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення №441- ДК/0000142/1/07/01/-17 не заперечив факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області.
У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” господарським судам роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.
Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У свою чергу визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено у ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” де, зокрема, зазначено, що такими є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Судом встановлено, що відповідач без достатніх на те підстав, а саме за відсутності рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, фактично використовував земельну ділянку площею 12,40 га, яка знаходиться за межами с. Михалківці Острозького району Рівненської області.
При цьому, суд виходить з того, що самовільне використання вищезазначеної земельної ділянки порушує права держави в особі позивача, як розпорядника земель державної власності, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім того, в результаті самовільного зайняття земельної ділянки до бюджету не надходять кошти за користування земельною ділянкою, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища.
За приписами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь позивача 22 015 грн 95 коп. шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Крім того, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 921 грн 00 коп покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" (35832, Рівненська область, Острозький район, с. Могиляни, вул. Липнева, 42, код ЄДРПОУ 38426409) шкоду в розмірі 22 015 грн 95 коп., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на спеціальний рахунок місцевого бюджету р/р 31419611017275, УК у Острозькому районі, м. Острог, код ЄДРПОУ 38043501, МФО 899998, код класифікації доходів 24062200.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" (35832, Рівненська область, Острозький район, с. Могиляни, вул. Липнева, 42, код ЄДРПОУ 38426409) на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) МФО 820172, р/р 35211034090301 Держказначейська служба України, м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн 00 коп.
Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 23 травня 2019 року .
Суддя Церковна Н. Ф.