Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/60/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення коштів 25 237,03 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Коваленко А.О.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення збитків (страхового відшкодування в порядку регресу) у розмірі 25 237,03 грн. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду від 09.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.02.2019 о 10:00 год.
28.01.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№2447) в якому проти позову заперечував, зазначаючи про те, що згідно полісу АМ/3304437 власником забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Враховуючи те, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, тобто таке порушення сталося з вини особи, яка не є власником забезпеченого транспортного засобу та відповідальність якої не була застрахована згідно полісу АМ/3304437, на думку відповідача вказана подія не має ознак страхового випадку, визначення якого містить ст.6 Закону України "Про страхування". Крім того, посилаючись на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі", постанову Кабінету Міністрів від 10.09.2003 №1440 і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 вказує, що наданий позивачем рахунок не є належним доказом розміру стягуваної суми.
11.02.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.19, протокольною ухвалою суду від 13.02.2019 сторони сповіщено про призначення судового засідання на 05.03.2019 о 09:30 год.
Ухвалою Господарського суду від 05.03.2019 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.04.2019 о 10:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 03.04.2019 підготовче засідання відкладено на 16.04.2019 о 14:10 год.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2019 о 09:10 год.
В призначене судове засідання 15.05.2019 представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання (вх. № 10490 від 25.04.2019), в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2019 обставини викладені ним у відзиві на позовну заяву підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
02.09.2018 в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, 116 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Subaru Forester", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля "ВАЗ", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3018247365342232 (а.с. 22, 23).
В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Subaru Forester", д/н НОМЕР_2 , який на момент ДТП був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал Страхування" відповідно до договору страхування наземного транспорту №959/17-Т/Х/01 від 23.10.2017.
Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа центр Харків» №000000702 від 08.09.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Subaru Forester склала 25 237,03 грн. (а.с. 21).
За страховим випадком (ДТП) ПАТ СК "Арсенал Страхування" складено страховий акт №006.01238118-1 від 19.09.2018 та розрахунок суми страхового відшкодування (а.с. 19, 20), згідно якого визначено провести страхову виплату в розмірі 25 237,03 грн.
На підставі заяви страхувальника про настання події від 03.09.2018 (а.с. 17) та страхового акту №006.01238118-1 від 19.09.2018 ПАТ СК "Арсенал Страхування" здійснено на користь ТОВ «Альфа центр Харків» виплату страхового відшкодування на суму 25 237,03 грн. Факт здійснення такої виплати підтверджується платіжним дорученням № 9731953 від 20.09.2018 із призначенням платежу: "страхова виплата Хонькін Д.М., акт №006.01238118-1 від 19.09.2018 згідно рахунку №000000702 від 08.09.2018 (а.с. 24).
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.06.2018 по справі №642/4920/18 встановлено, що ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим останнього визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено адміністративне стягнення.
При цьому, позивачем вказано, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - водія транспортного засобу "ВАЗ", д/н НОМЕР_1 , на момент настання події була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/003304437. За даними ЦБД МТСБУ Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ "МСК" №АМ/003304437 франшизу не встановлено, ліміт відповідальності за шкоду майна - 100 000,00 грн. (а.с. 27).
Отже, з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача по відшкодуванню спричинених ОСОБА_2 збитків (виплати страхового відшкодування) на суму 25 237,03 грн. (поліс №АМ/003304437).
З метою досудового врегулювання позивач звертався до відповідача з претензією проте відповідач відмовив у її задоволенні, посилаючи на те, що поліс №АМ/003304437 було укладено з власником автомобіля зі знижкою 50% як пенсіонеру, а на момент скоєння ДТП за кермом був син страхувальника - ОСОБА_2 , відповідальність якого не була застрахована полісом (а.с.28), в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 25 237,03 грн. були перераховані ПАТ СК "Арсенал Страхування" на користь ТОВ «Альфа центр Харків» згідно платіжного доручення № 9731953 від 20.09.2018, отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми.
За приписами пункту 5.3. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, інформація, отримана з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ), використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
За даними ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", д/н НОМЕР_1 на момент настання події була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/003304437.
Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з відповідною претензією про відшкодування збитків (страхового відшкодування в порядку регресу), проте відповідач відмовив у її задоволенні, посилаючи на те, що поліс №АМ/003304437 було укладено з власником автомобіля зі знижкою 50% як пенсіонеру, а на момент скоєння ДТП за кермом був син страхувальника - Якушко ОСОБА_4 .В ОСОБА_5 , відповідальність якого не була застрахована полісом.
Згідно з частиною 2 статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому суд не приймає заперечення відповідача щодо 50% знижки власнику транспортного засобу на оплату страхового платежу як пенсіонеру, оскільки це лише знижка з внесення страхового платежу, а в даному випадку суд приймає до уваги наявність Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/003304437, яким застрахований транспортний засіб "ВАЗ", д/н НОМЕР_1 на момент настання страхової події.
Посилання відповідача на те, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, а саме з вини особи, яка не є власником забезпеченого транспортного засобу та відповідальність якої не була застрахована згідно полісу АМ/3304437, а тому вказана подія не має ознак страхового випадку, визначення якого містить ст. 6 Закону України "Про страхування", суд вважає безпідставними.
Стаття 37 Закону містить перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), а тому зазначені посилання відповідача як на підставу для відмови від виплати страхового відшкодування є необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не надано висновку або звіту оцінювача / судового експерта щодо розміру заподіяної шкоди транспортному засобу, при цьому відсутній розрахунок коефіцієнту зносу транспортного засобу, визначений ст. 29 Закону, суд зазначає наступне.
Статтею 36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. При цьому, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Разом з тим, приписами частини 1 статті 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
При цьому, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення (керуючись статтею 236 ГПК України, суд враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі в тексті - Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у п. 4.1 дод. 4.
Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу "Subaru Forester", 2016 року випуску, д/н НОМЕР_2 , дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП - 2 вересня 2018 року строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено.
Отже, наявні в матеріалах справи рахунок ТОВ «Альфа центр Харків» №000000702 від 08.09.2018 із зазначенням у ньому вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та платіжне доручення № 9731953 від 20.09.2018 із призначенням платежу: «страхова виплата Хонькін Д.М., акт №006.01238118-1 від 19.09.2018 згідно рахунку №000000702 від 08.09.2018» є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат, зумовлених ДТП, по виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ СК "Арсенал Страхування" про стягнення з ТДВ "Міжнародна страхова компанія" збитків (страхового відшкодування в порядку регресу) у розмірі 25 237,03 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги у даній справ задоволено у повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі статей 512, 514, 979, 985, 993, 999, 1192 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 16, 20, 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 2, 22, 29, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літ. А-3, код ЄДРПОУ: 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ: 33908322) - збитки (суму страхового відшкодування) у розмірі 25 237,03 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "22" травня 2019 р.
Суддя С.Ч. Жельне