ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2019Справа № 910/3640/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре", м. Київ
про стягнення 22 888,82 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 18 808, 05 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 29.03.2019р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. А. Барбюса, буд. 13-Б.
02.04.2019р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 01.04.2019р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 27.03.2019р.).
Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2018р. між позивачем (страховик) та Жуковською Ганною Дмитрівною (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування на транспорті №030413/4600/0000029 (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "KIA VENGA ", реєстраційний номер НОМЕР_3 (надалі також - застрахований автомобіль). Вигодонабувачем за договором є ОСОБА_1 .
22.04.2017р. на а/д Р-01 Київ - Знам'янка 35 км сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.04.2017 у справі №372/1012/17 за здійснення вказаного ДТП ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
04.04.2017р. страхувальник звернувся до позивача з заявою № 00220948 про подію, що має ознаки страхового випадку.
Згідно рахунку СТО (Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація) № НОМЕР_3 вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля складає 151 927,50 грн.
Відповідно до наданого позивачем Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 26/С/04/17 від 20.04.2017р. вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку завданого власнику КТЗ) автомобіля "KIA VENGA ", реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 82 399,66 грн.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 00220948 від 01.06.2017р., розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 149 038,61 грн.
З урахуванням викладеного, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 149 038,61 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 022884 від 02.06.2017р. на вказану суму.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензія №19817 (вихідний №4004) від 08.06.2017р. на суму 149 038,61 грн., яка отримана відповідачем 14.06.2017р. Дану претензію відповідач задовольнив частково 63 591, 61 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив повну виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 18 808,05 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку СТО (Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація) № НОМЕР_3 , Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 26/С/04/17 від 20.04.2017р. та на підставі складеного ним Страхового акту № 00220948 від 01.06.2017р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 149 038,61 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 82 399,66 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу Моторного (транспортного) страхового бюро України з централізованої бази даних цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем " "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ", , була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу №АЕ 9864864 отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.
Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу №АМ/2372055 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 18 808,05 грн. (різниця між виплаченою позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування та сумою виплаченою відповідачем позивачу).
Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю, доведений у встановленому законом порядку та належними доказами.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3 28,27 грн. та 3% річних в сумі 842,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки у відповідача виник обов'язок зі сплати страхового відшкодування, тобто виникло грошове зобов'язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України. Дана норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3 238,27 грн. та 3% річних в сумі 842,50 грн.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовій збір в розмірі 1921,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (ідентифікаційний код 33442139, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. А. Барбюса, буд. 13-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (ідентифікаційний код 20033533, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А) 18 808 грн. 05 коп. страхового відшкодування, інфляційні в сумі 3 238 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 842 грн. 50 коп. та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.05.2019
Суддя Трофименко Т.Ю.