Справа № 564/784/19
22 травня 2019 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, номер обслуги 1-го міномету мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді номер обслуги 1-го міномету мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 27 серпня 2018 року близько 09 год. 00 хв. без будь - яких поважних причин з метою тимчасово ухилитися від військової служби не з'явився до місця служби - місця табірного збору військової частини НОМЕР_1 на базі військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та постійно перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 09 год. 00 хв. 13 вересня 2018 року, після чого повернувся у розташування вказаної військової частини та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, дав суду показання, що дійсно у період з 27.08.2018 року по 13.09.2018 року, без поважних причин не з'явився до місця служби - місця табірного збору військової частини НОМЕР_1 на базі військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та постійно перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати та обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.4 ст. 407 КК України правильна, оскільки обвинувачений, будучи військовослужбовцем, вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставини, які пом'якшують обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст.67 КК України не встановлено.
ОСОБА_4 по місцю служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.
Враховуючи викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України ближче до нижньої межі - 3 роки позбавлення волі.
Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, особисте ставлення до вчиненого, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 373-375 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66-67, 75, 76, ч.4 ст.407 КК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, поклавши здійснення такого нагляду за ОСОБА_4 на командира військової частини, згідно ч.3 ст.76 КК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1