Справа № 570/5852/18
Номер провадження 2/570/482/2019
20 травня 2019 року
Рівненський районний суд Рівненської області в складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю , шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину. У вказаному житлі зареєстрована відповідач, яка з жовтня 2017 року в квартирі не проживає та на даний час місце проживання якої позивачеві не відоме. За таких обставин позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи його тим, що відповідач тривалий час не проживає у житлі, не бере участь у його утриманні, а її реєстрація є перешкодою позивачеві у реалізації своїх прав як власника житла.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, просить суд їх задоволити. Не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася. Заперечень проти позову (відзиву) від відповідача не надійшло.Судові повідомлення, надіслані судом за місцем реєстрації відповідача повернуті до суду у вигляді поштових конвертів з відміткою "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання". Про час та місце судового розгляду відповідач була повідомлена належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд, враховуючи згоду позивача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до наступних висновків.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.05.2007 р., посвідченого державним нотаріусом Рівненської РДНК Дацюк С.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2-132. Вказана квартира належить позивачу на праві особистої приватної власності, що підтверджується витягом № 14753781 від 01.06.2007 р., виданим КП "РОБТІ".
У вказаній квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується у відповіді на запит суду щодо надання інформації про місце реєстрації відповідача у справі.
Відповідач в квартирі з жовтня 2017 року не проживає.
На підтвердження факту непроживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , що належить позивачеві на праві особистої приватної власності, до матеріалів позовної заяви долучено акти про не проживання особи за місцем реєстрації від 21.09.2018 р., 20.08.2018 р., 22.10.2018 р., засвідчений головою Квасилівської сільської ради Горбатюк С.А.
Норми статтей 15, 16, 386, 391 ЦК України гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Відповідно до положень цих норм власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
У даному випадку власник житла має право вимагати визнання колишнього власника майна таким, що втратив право користування житловим приміщенням. При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла (ст. 346 ЦК України).
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Таким чином, зміст вказаних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням кореспондується, є похідним від права власності на будинок (квартиру) та існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Відповідно до вимог частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги статей 317,319,391,405 ЦК України, з метою захисту права власності позивача на квартиру, відповідач підлягає визнанню такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю , шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити.
Усунути перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 , щляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесений нею судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Гнатущенко Ю.В.