58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
21 травня 2019 року Справа № 926/1132/19
Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1132/19
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці,
про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 3905,39 грн.,
за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,
представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, звернулося з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, про стягнення коштів у сумі 3905,39 грн., у тому числі 2203,27 грн. пені, 344,41 грн. 3% річних та 1357,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 00625/17-ТЕ-38 від 30.01.2017 р.
Позовні вимоги обгрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого природного газу на умовах означеного договору.
Ухвалою від 25.04.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 10:00 год. 25.05.2019 р., відповідача до дати першого судового засідання зобов'язано надіслати до суду відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, докази надіслання позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.
На зміну зазначеної ухвали з урахуванням помилкового призначення справи на вихідний день - суботу 25 травня 2019 року, ухвалою від 06.05.2019 р. розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.05.2019 р. .
У судове засідання 21.05.2019 р. представники сторін не з'явилися.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без виклику сторін.
Відповідач про причини неявки представника не повідомив. Разом з тим, до початку судового засідання 21.05.2019 р. від КЕВ м. Чернівці через канцелярію суду надійшли відзив на позов та заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Також у справі наявні докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання 21.05.2019 р.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У відзиві відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що з урахуванням фактичних обсягів поставки природного газу позивачем по договору № 00625/17-ТЕ(Т)-38 та здійснених відповідачем оплат, у тому числі зарахування переплат по іншим договорам постачання природного газу, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати значно перевищують фактичну суму прострочення виконання зобов'язання.
У заяві про застосування строків позовної давності відповідач з посиланням на положення статей 256, 261, 267, 258 Цивільного кодексу України просить застосувати спеціальну позовну давність в один рік та відмовити у позові в частині вимог про стягнення пені в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
30 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Споживач) було укладено договір № 00625/17-ТЕ(Т)-38 постачання природного газу (далі - Договір постачання, а.с. 10-18).
Згідно вказаного Договору сторони домовилися, зокрема, про наступне:
- Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2017 році природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору (пункти 1.1, 1.2);
- Постачальник передає Споживачу з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. природний газ обсягом до 18.0 тис. куб. м (пункт 2.1);
- планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (пункт 2.3);
- приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.4);
- ціна за 1000,00 куб.м газу з ПДВ складає 5930,00 грн. (пункт 5.2), загальна вартість Договору - 106747,20 грн. з ПДВ (пункт 5.4);
- оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);
- Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором (пп. 6 пункту 7.2);
- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2);
- строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у п'ять років (пункт 10.3);
- термін договору визначено в частині реалізації газу - з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12).
Згідно доданого до позовної заяви акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 р. на виконання договору постачання природного газу № 00625/17-ТЕ(Т)-38 від 30.01.2017 р. позивач у січні 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ у кількості 20,884 тис. куб.м на загальну суму 123850,48 грн. (а.с. 19).
Оплату за вказаний природний газ відповідач здійснив наступним чином:
- 13.02.2017 р. шляхом сплати на рахунок позивача грошових коштів у сумі 106747,20 грн. (виписка банку від 13.02.2017 р., а.с. 20);
- 31.10.2017 р. шляхом зарахування в оплату за природний газ по договору № 00625/17-ТЕ(Т)-38 від 30.01.2017 р. переплат по договору № 00642/17-ТЕ-38 від 24.02.2017 р. у сумі 9067,58 грн. та по договору № 00647/17-ТЕ-38 від 29.03.2017 р. у сумі 8035,70 грн. (а.с. 21-23). Всього сплачено відповідачем за природний газ по Договору постачання: 106747,20 грн. + 9067,58 грн. + 8035,70 грн. = 123850,48 грн.
Указані обставини підтверджуються також у відзиві відповідача та доданими до нього документами: платіжним дорученням від 10.02.2017 р. № 88, договорами постачання природного газу № 00642/17-ТЕ-38 від 24.02.2017 р. та № 00647/17-ТЕ-38 від 26.04.2017 р., актами приймання-передачі природного газу до цих договорів від 28.02.2017 р. та від 31.03.2017 р. відповідно, платіжними дорученнями № 167 від 10.03.2017 р. та № 382 від 27.04.2017 р., листом КЕМ м. Чернівці від 31.10.2017 р. № 2975 про зарахування переплат (а.с. 71-85).
Таким чином, період прострочення оплати природного газу відповідачем за Договором постачання склав: з 28.02.2017 р. (оскільки гранична дата сплати вартості природного газу припала на вихідний день 25.02.2017 р. (субота), перший наступний робочий день - 27.02.2017 р., ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) по 30.10.2017 р. у частині суми 17103,28 грн. (123850,48 грн. - 106747,20 грн. (оплата 10.02.2017 р.)). Всього період прострочення тривав 245 днів.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статі 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно норми статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частини 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Нормою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
За загальним правилом згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Іншого договором постачання природного газу № 00625/17-ТЕ(Т)-38 від 30.01.2017 р. не передбачено.
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У позовній заяві і доданому до неї розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 2203,27 грн. пені за період з 28.02.2017 р. по 27.08.2017 р. (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, ч. 6 ст. 232 ГК України), 344,41 грн. 3% річних за період з 28.02.2017 р. по 30.10.2017 р. та 1357,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2017 р. по 30.09.2017 р. (а.с. 24).
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені в розмірі 2203,27 грн., суд встановив, що позивачем правильно визначені період і розмір простроченого платежу відповідно до умов договору постачання природного газу № 00625/17-ТЕ(Т)-38 від 30.01.2017 р.
Для нарахування пені позивачем використано подвійну облікову ставку НБУ за період з 28.02.2017 р. по 13.04.2017 р. (14,0% х 2, рішення НБУ № 372-рш від 27.10.2106 р.), з 14.04.2017 по 25.05.2017 р. (13,0% х 2, рішення НБУ № 232-рш від 13.04.2017 р.), з 26.05.2017 р. по 27.08.2017 р. (12,5% х 2, рішення НБУ № 318-рш від 25.05.2017 р.).
Однак, відповідно до пункту 8.2 Договору постачання пеня за прострочення оплати природного газу нараховується за ставкою 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Обумовлена Договором ставка пені 21% річних є меншою, аніж застосована позивачем подвійна ставка НБУ в усі вказані складові періоду прострочення, тому нарахування пені за обліковими ставками НБУ у даному випадку суперечить умовам пункту 8.2 Договору постачання.
Отже, згідно договірних умов пеня має складати:
17103,28 грн. х 21% : 356 дн. х 181 дн. (з 28.02.2017 р. по 27.08.2017 р.) = 1781,08 грн.
У решті суми 422,19 грн. пеня нарахована необгрунтовано.
Відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, зазначаючи про сплив встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України спеціального строку давності щодо неустойки в один рік.
Частиною першою статті 223 ГК України унормовано, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частиною 1 статті 259 ЦК України унормовано що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як слідує з пункту 10.3 Договору постачання, сторони встановили збільшений строк позовної давності у 5 років щодо, в тому числі, пені.
Станом на день звернення позивача з позовом до суду - 22.04.2019 р. (конверт, а.с. 41 на звороті), п'ятирічний строк позовної давності стосовно вимог про стягнення пені за період з 28.02.2017 р. по 27.08.2017 р. не сплив, тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вказаних вимог немає.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки 3% річних у сумі 344,41 грн. за період з 28.02.2017 р. по 30.10.2017 р. та 1357,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2017 р. по 30.09.2017 р., суд встановив, що компенсаційні платежі нараховані правильно (а.с. 24). Доводи відповідача про невідповідність розміру компенсаційних платежів фактичній сумі прострочення виконання зобов'язання не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального коедксу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими і доведеними та підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення пені в сумі 1781,08 грн., 344,41 грн. 3% річних та 1357,71 грн. інфляційних втрат.
У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 422,19 грн. у позові належить відмовити.
При цьому, суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1337,71 грн., у той же час у тексті позовної заяви та в розрахунку сум, які формують зазначену позивачем ціну позову 3905,39 грн., зазначений платіж визначено у розмірі 1357,71 грн. і стягнення саме вказаної суми інфляційних витрат є предметом позову у даній справі.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку в розмірі інфляційних платежів, які просить стягнути позивач, тому задовольняє в цій частині позов у сумі 1357,71 грн., не виходячи при цьому за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно наступного розрахунку:
1) 1713,34 грн. на користь позивача з відповідача (1921,00 грн. х 89,19% (процент задоволення позовних вимог));
2) 207,66 грн. залишити за позивачем (1921,00 грн. - 1713,34 грн.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (58008, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1781,08 грн. пені, 344,41 грн. 3% річних та 1357,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу за договором постачання природного газу № 00625/17-ТЕ(Т)-38 від 30.01.2017 р., а також 1713,34 грн. судового збору.
3. У частині вимог про стягнення пені в сумі 422,19 грн. у позові відмовити, судовий збір у сумі 207,66 грн. залишити за позивачем.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Порядок набрання рішенням законної сили та його апеляційного оскарження
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення підписано 21 травня 2019 року.
Суддя Т.І. Ковальчук