Справа № 515/148/19
Провадження № 1-кп/515/541/19
Татарбунарський районний суд Одеської області
Іменем України
21 травня 2019 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Яски Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розведеного, офіційно не працевлаштованого, українця, раніше судимого, останній раз 13 лютого 2018 року Татарбунарським районним судом по ст. 185 ч.1 КК України до 160 годин громадських робіт,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 389-1 КК України,
13 лютого 2018 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про примирення, відповідно до якої, сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації за ч.1 ст. 185 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, та узгодженого покарання, яке має понести ОСОБА_4 , у виді громадських робіт на строк 160 годин. В угоді про примирення були зазначені наслідки її укладання та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також були зазначені наслідки невиконання угоди.
02 березня 2018 року під час судового розгляду справи, після з'ясування судом добровільності укладання угоди про примирення, її наслідків, виду покарання, можливості його виконання, роз'яснення наслідків невиконання угоди, зазначена угода була затверджена вироком Татарбунарського району Одеської області, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді 160 годин громадських робіт.
Вказаний вирок 04.04.2018 року був направлений на виконання до Татарбунарського районного відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в Одеській області.
18 квітня 2018 року, при постановці на облік до Татарбунарського районного відділу з питань пробації, обвинувачений ОСОБА_4 був належним чином ознайомлений із порядком та умовами виконання покарання у вигляді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Відповідно до наказу заступника керівника Управління майном комунальної власності та забезпечення благоустрою в місті Татарбунари Татарбунарської міської ради від 18.04.2018 року, ОСОБА_4 був прийнятий на неоплачувані 160 годин громадських робіт та направлений в бригаду робітників благоустрою в місті Татарбунари Одеської області для відбування вищевказаного покарання в період з 19.04.2018 року по 21.06.2018 року.
Проте, ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки невиконання угоди про примирення, не вчинив дій, спрямованих на її виконання, маючи реальну можливість виконати умови угоди про примирення, умисно ухилився від відбування покарання в період часу з 19.04.2018 року по 28.05.2018 року та станом на 04.01.2019 року не відпрацював 160 годин громадських робіт, призначених вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.03.2018 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, не оспорював фактичних доказів по справі, у вчиненому розкаявся і прохав його суворо не карати та пояснив суду обставини вчинення ним даного кримінального правопорушення. Не заперечуючи можливості виконання вироку суду, пояснив, що не має постійної роботи, тому іноді працював по найму, заробляючи кошти на проживання, в певний період часу хворів, тому й відволікав з виконанням громадських робіт за попереднім вироком суду, про що дуже шкодує.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав за недоцільне проводити дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо характеризуючих даних на обвинуваченого.
Таким чином, суд повно, усестороннє, об'єктивно аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, приходить до висновку, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 389-1 КК України, за ознаками умисне невиконання засудженим угоди про примирення.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості.
Також суд враховує повне визнання вини обвинуваченим в судовому засіданні, його щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину, не перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра (а.с.55 ), наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також бере до уваги висновки досудової доповіді, складеної органом пробації, щодо неможливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства (а.с.а.с. 21-23 ).
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України, слід визнати рецидив злочину.
З урахуванням вказаних обставин, суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді арешту в межах санкції статті, яка йому інкримінується. При цьому, судом враховуються відношення обвинуваченого до вчиненого та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, мотив, мета та спосіб вчинення злочинного діяння, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно приєднати повністю до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуте покарання, призначене за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.03.2018 року, за правилами, передбаченими п. 4. ч.1 ст. 72 КК України, шляхом переведення менш суворого виду покарання в більш суворий вид, у виді 20 (двадцяти) днів арешту.
Вказане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст. 389-1 КК України та призначити йому покарання, у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_4 приєднати до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуте покарання, призначене за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.03.2018 року, по правилам, передбаченим п. 4. ч.1 ст. 72 КК України, шляхом переведення менш суворого виду покарання в більш суворий вид, у виді 20 (двадцяти) днів арешту, визначивши йому до відбування остаточне покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 20 (двадцять) днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 - не застосовувати.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено впродовж 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Суддя ОСОБА_1