21 травня 2019 р. Справа № 520/11955/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Григорова А.М. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 (повний текст складено 18.02.2019, головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О., м.Харків) по справі № 520/11955/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01 жовтня 2016 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 задоволено в повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_1 .
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 - згідно з наказом Державної пенітенціарної служби України від 29.09.2016 № 236/ОС-16 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.4 ч.1. ст.77 "Про Національну поліцію" (у зв'язку з скороченням штатів) 30 вересня 2016 року.
Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 20 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 06 місяців 21 день.
24 жовтня 2018 року позивач через Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції звернувся до відповідача - з заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» разом із необхідними документами.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2018 №2279-14/20 було повернуто Управлінню Державної пенітенціарної служби України в Харківській обалсті матеріали для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю права на пенсію, оскільки позивач був звільнений у період з 01.10.2015 по 30.09.2016, а його вислуга років у календарному обчисленні є меншою за 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Листом Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.12.2018 № 22-4.3-14864-Гв-18 було повідомлено ОСОБА_1 про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії за вислугою років.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а не при визначенні розміру такої пенсії.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначено положеннями Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2262 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені у статті 12 Закону №2262.
Відповідно до п. "а" ст.12 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби саме 30 вересня 2016 року на підставі наказу від 29.09.2016.
Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст.17 Закону №2262 визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону № 2262 до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Навпаки, вказаним Законом (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
З огляду на викладене, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, які є обов'язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги вищевказане, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача..
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 по справі № 520/11955/18 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 по справі № 520/11955/18 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 21 травня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров А.О. Бегунц