20 травня 2019 р. Справа № 520/8941/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Донець Л.О.,
Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В.) по справі № 520/8941/18
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0007414001 від 04.10.2018р.,
16.10.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0007414001 від 04.10.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 31.01.2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 0007414001 від 04.10.2018 року;
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (місце знаходження - м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь позивача (місце знаходження - АДРЕСА_2, код - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що дане рішення прийняте з порушенням приписів ст.ст. 15,17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Додатково вказав, що працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку магазину, та встановлено, що ліцензія про право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видана позивачу терміном дії з 23.04.2016 року до 23.04.2017 року. Наступна ліцензія з терміном дії з 06.05.2017 року до 06.05.2018 року. За даних обставин, на думку контролюючого органу, позивав мав право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати, яка зазначена в ліцензії, тобто, останнім днем здійснення господарської діяльності, є 22.04.2017 року, що становить рівно один рік з дати, зазначеної в ліцензії, тобто, з - 23.04.2016 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції що позивач зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець.
22.04.2016 року позивачем отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями за реєстраційним номером 162014642347, строк дії якої складає з 23.04.2016 року до 23.04.2017 року.
На підставі наказу відповідача про проведення фактичної перевірки позивача від 07.09.2018 року № 6573 працівниками контролюючого органу 18.09.2018 року по 20.09.2018 року було проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за період діяльності з 01.01.2016р. по день закінчення перевірки. За результатами проведення перевірки контролюючим органом 21.09.2018 року складено акт (довідку) №3947/20-40-40-01-10/НОМЕР_1 та зазначено, що перевіркою встановлено факт порушення вимог ч. 14 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
З посиланням на даний акт від 04.10.2018р. № 0007414001 контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., оскільки фактичною підставою для застосування такої санкції, на думку владного суб'єкта, є здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями 23.04.2017р. без наявності відповідної ліцензії.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції, оскільки спочатку сам видав ліцензію зі строком дії до 23.04.2017 року, а потім сам же застосував фінансову санкцію у вигляді штрафу за продаж товару, у межах строку, зазначеного в терміні дії ліцензії. При ухваленні судового рішення, суд першої інстанції керувався Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та практикою Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно з абз. 5 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
У відповідності до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493 (далі - Порядок) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:
на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;
на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
Зважаючи на вимоги наведених приписів, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.
Вважаючи, що позивач 23.04.2017 року не мала права реалізовувати алкогольні напої за недіючою ліцензією, відповідач застосував до нього штраф (фінансову санкцію).
У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаної ліцензії, отриманою позивачем.
Згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається повноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.
Матеріалами справи встановлено, 22.04.2016 року контролюючим органом було видано позивачу ліцензію про право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 23.04.2016 року до 23.04.2017 року (а. с. - 15).
Колегія суддів дійшла до висновку, що термін дії даної ліцензії був встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 23.04.2017 року» та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в останній день чинності ліцензій - 23.04.2017 року - є правильними.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією постанови Верховного суду від 18.04.2019 року справа № 815/1871/16 та постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року справа
№ 815/4720/16.
За наведеного, колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність позивача, а саме, роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснювався на підставі ліцензії, в якій зазначено термін дії - з 22.04.2017 року до 23.04.2016 року.
Аналіз та дослідження обставини справи дає право колегії суддів дійти висновку, що фактично останній день проведення суб'єктом господарювання своєї діяльності припадає на 23.04.2017 року, тому порушення позивачем законодавства, зазначеного в ч. 14 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відсутнє.
Апеляційна скарга не спростовує наведених доводів.
За наведеного, рішення контролюючого органу про накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн. як наслідок застосування фінансової санкції за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, є безпідставним та необгрунтованим.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 по справі № 520/8941/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.О. Донець
Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал
Повний текст постанови складено 20.05.2019 року