14 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/783/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Борсук С.А., Кувічки Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов'язання вчинити дії,
21.03.2019 ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС України (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 08.02.2019 №КТ-UA205000-0004-2019 та зобов'язання здійснити митне оформлення товару в режиму імпорту за кодом УКТ ЗЕД, зазначним позивачем у митній декларації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав легковий автомобіль - Ford Transit в Республіці Польща та ввіз його на митну територію України для проведення митного оформлення.
Волинській митниці ДФС подано МД №UА205090/2019/013113 від 28.01.2019, згідно з якою легковий автомобіль: марка з довідником Ford, модель Transit, бувший у використанні, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 2198 см куб., потужність - 63kW, тип двигуна - дизельний, номер/модель двигуна - н/в, призначення - пасажирський, колісна формула 4*2, загальна кількість місць, включаючи водія згідно технічного паспорта - 9, який було задекларовано за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 87033290 як пасажирський.
Однак, рішенням Волинської митниці відділу УАМП та МТР про визначення коду товару від 08.02.2019 № КТ-UA 205000-0004-2019 встановлено, що вказаний товар повинен класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 8704219900 як автомобіль вантажний типу «фургон».
У даному рішенні зазначено, що шляхом проведення митного огляду у митниці призначення встановлено, що у вантажному відділенні транспортного засобу незаводським способом вмонтовано 2 додаткових ряди сидінь на шість місць та одне місце між сидінням водія і переднім пасажиром. У зоні вантажного відділення вікно в лівій боковій панелі та вікно в правих зсувних дверях вмонтовані не заводським способом шляхом врізання. Згідно VIN-коду та даних САRІnfo транспортний засіб є вантажним автомобілем типу «фургон», заводом виробником не передбачено встановлення сидінь на 3-6 ряді. У витязі з електронного каталогу SCHWACKE.NET зазначено тип кузова «KASTEN», що означає вантажний автомобіль.
З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його неправомірним та безпідставним, оскільки останнім було надано усі необхідні та наявні документи, які беззаперечно підтверджують, що ввезений ним автомобіль Ford Transit є легковим пасажирським. Проте, посадовими особами Волинської митниці ДФС не взято до уваги подані позивачем документи та віднесено даний автомобіль до товарної позиції 8704 згідно з УКТЗЕД на підставі лише похідних ознак, що є необґрунтованим та суперечить правилам інтерпретації УКТЗЕД. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
Представником позивача 21.03.2019 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, у задоволені якої ухвалою суду від 22.03.2019 відмовлено (а.с.63-65).
Ухвалою суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-1а).
Представник відповідача у відзиві на позов (а.с.74-77) позовні вимоги ОСОБА_2 заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що оскаржуване рішення про визначення коду товару від 08.02.2019 №КТ-UA 205000-0004-2019 прийняте з дотриманням вимог закону, зокрема, статей 8, 67, 69 Митного кодексу України. Так, згідно з витягом електронного каталогу SCHWACKE.NET автомобіль за VIN-номером НОМЕР_1 належить до типу кузова «KASTEN», що означає вантажний автомобіль та свідчить про те, що заявлений до оформлення транспортний засіб не містив 2 та 3 ряду сидінь (інформація про встановлення відсутня), мав перегородку з отвором для проходу та був зареєстрований в якості вантажного автомобіля.
Окрім того, вищезазначений транспортний засіб не відповідає вимогам, що зазначені в поясненнях до товарної позиції 8703, оскільки згідно з УКТЗЕД пункту (е) пояснень, який передбачає наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички). При цьому, в технічному паспорті відсутня інформація щодо переобладнання вказаного транспортного засобу.
Звертає увагу на те, що згідно з додатковими поясненнями до товарної позиції 8703 по типу транспортного засобу «фургон» передбачено, що транспортні засоби типу «фургон», обладнані більше, ніж одним рядом сидінь, повинні відповідати критеріям, наведеним вище у поясненнях до ГС до товарної позиції 8703.
Однак, транспортні засоби типу «фургон», обладнані одним рядом сидінь, які не мають стаціонарних місць для кріплення та спеціальних пристосувань для встановлення сидінь та засобів безпеки (паси безпеки тощо) у задній зоні транспортного засобу, незалежно від того, чи обладнані вони стаціонарною перегородкою між зоною для перевезення пасажирів та зоною для перевезення вантажів чи ні, а також незалежно від того, чи мають вони вікна в задній панелі, повинні класифікуватися у товарній позиції 8704.
З огляду на вищевказане, відповідачем у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі встановлених підрозділом митного оформлення характеристик товару з метою правильної класифікації товару за МД №UА205090/2019/013113 від 28.01.2019 було прийнято оскаржуване рішення.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити.
22.04.2017 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій, окрім первісно заявлених позовних вимог, просив також визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2019/02988 з тих підстав, що відповідачем порушено порядок та строки прийняття картки відмови, а сама картка відмови суперечить вимогам Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів» (а.с.105-109).
Представником позивача 22.04.2019 до суду скеровано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії картки відмови у прийнятті митної декларації №UA205090/2019/02988, у задоволені якої ухвалою суду від 24.04.2019 відмовлено (а.с.122-124).
У відповіді на відзив (а.с.118-121) від 22.04.2019 представник позивача заперечив доводи відповідача, вказуючи на відсутність правових підстав для прийняття рішення про визначення коду товару, у зв'язку з непроведенням фактичного митного огляду (переогляду), та зазначив, що інформація з електронного каталогу SCHWACKE.NET не є офіційною.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, наведених у відзиві, просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 22.01.2019, укладеного з громадянином Республіки Польща ОСОБА_3 , позивач придбав транспортний засіб марки Ford Transit, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_1 (а.с.17).
28.01.2019 представником декларанта позивача КП «Укрброксервіс» ОСОБА_4 до митного оформлення на митний пост «Луцьк» Волинської митниці ДФС було подано митну декларацію №UА205090/2019/013113 та товаросупровідні документи на легковий автомобіль марки з довідником Ford, модель Transit, бувший у використанні, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 2198 см куб., потужність - 63kW, тип двигуна - дизельний, номер/модель двигуна - н/в, призначення - пасажирський, колісна формула 4*2, загальна кількість місць, включаючи водія згідно технічного паспорта - 9 (а.с.21-22).
Для митного оформлення даного транспортного засобу до митної декларації було долучено наступні документи:
- Договір купівлі-продажу автомобіля від 22.01.2019;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2019/211587 від 23.01.2019 (а.с.23-24);
- Тимчасовий дозвіл №5099089 від 22.01.2019 (а.с.19-20);
- Експертну довідку №935 від 24.01.2019 (а.с.27).
При цьому, позивачем у графі 33 вантажної митної декларації було зазначено код товару 87033290, що згідно з УКТЗЕД класифікується, як «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей».
На повідомлення митниці про подання додаткових документів для підтвердження коду товару згідно з УКТЗЕД декларантом 30.01.2019 на митний пост «Луцьк» подано сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.009.243-87-19 від 29.01.2019, згідно з яким транспортний засіб відноситься до Категорії М1 (а.с.28).
08.02.2019 Волинська митниця ДФС прийняла рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0004-2019, відповідно до якого зазначений автомобіль класифіковано за кодом 8704219900 згідно з УКТЗЕД як «автомобіль, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування» (а.с.32-33).
Вказане рішення обґрунтоване тим, що у вантажному відділенні транспортного засобу незаводським способом вмонтовано 2 додаткових ряди сидінь на шість місць та одне місце між сидінням водія і переднім пасажиром. У зоні вантажного відділення вікно в лівій боковій панелі та вікно в правих зсувних дверях вмонтовані не заводським способом шляхом врізання. Згідно VIN-коду та даних САRІnfo транспортний засіб є вантажним автомобілем типу «фургон», заводом виробником не передбачено встановлення сидінь на 3-6 ряді. У витязі з електронного каталогу SCHWACKE.NET зазначено тип кузова «KASTEN», що означає вантажний автомобіль.
20.03.2019 митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2019/02988 (а.с.83-84), у якій роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить митне оформлення товару, а саме приведення у відповідність гр.33 та 31 ЕМД відповідно до Класифікаційного рішення №КТ-UA205000-0004-2019 від 08.02.2019.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною першою статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 68 МК України).
Процедуру ведення УКТЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 (далі - Постанова № 428).
Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови № 428 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).
Митний тариф України встановлюється Закону України «Про Митний тариф України». Статтею 1 вказаного Закону визначено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Відповідно до пунктів 1-2 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
При цьому згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.
З метою забезпечення виконання Закону України «Про Митний тариф України» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8703 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі) у цій товарній позиції термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон», означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів.
Деякі моторні транспортні засоби цієї товарної позиції характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що дані транспортні засоби сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). Такі ознаки враховуються у випадку, якщо моторний транспортний засіб, зазвичай, має повну масу не більш як 5 т і має єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів так і вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби», (наприклад, транспортні засоби типу «фургон», автомобілі для активного відпочинку (sport utіlіty vehіcle - SUV), деякі автомобілі з кузовом типу «пікап»).
Характерними ознаками конструкції цих транспортних засобів, як правило, є:
(а) наявність постійно встановлених сидінь із пристроями безпеки (наприклад, з ременями безпеки або із місцями для кріплення та/або пристосуваннями для встановлення ременів безпеки) для кожного пасажира, або наявність стаціонарних місць для кріплення та/або пристосувань для встановлення сидінь і пристроїв безпеки у задній зоні салону позаду зони для водія і передніх пасажирів, такі сидіння можуть бути фіксованими, такими, що складаються, такими, що знімаються, на анкерному кріпленні, або виносними;
(b) наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова;
(с) наявність дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова;
(d) відсутність стаціонарної панелі або перегородки між зоною для водія з передніми пасажирами і задньою зоною, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів;
е) наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).
Натомість, до товарної позиції 8704 (Моторні транспортні засоби для перевезення вантажів) віднесено транспортні засоби, головним чином, призначені для перевезення вантажів, а не для перевезення людей. Ознаки транспортних засобів, які включаються до цієї товарної позиції:
(a) наявність сидінь типу лавок, які не мають пристроїв безпеки (наприклад, ременів безпеки або місць для кріплення і пристосувань для встановлення ременів безпеки) або зручностей для пасажирів в задній зоні позаду зони для водія і передніх пасажирів. Такі сидіння, зазвичай, бувають складаними або виносними для можливості повного використання підлоги задньої зони (транспортні засоби типу «фургон») або окремої платформи (транспортні засоби типу «пікап») для транспортування вантажів;
(b) наявність окремої кабіни для водія і пасажирів та окремої платформи з боковими бортами і відкидним заднім бортом (транспортні засоби типу «пікап»);
(c) відсутність вікон в двох бокових панелях задньої частини кузова; наявність дверей без вікон, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору для вивантаження або завантаження вантажів, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова (транспортні засоби типу «фургон»);
(d) наявність стаціонарної панелі або бар'єру між зоною для водія і передніх пасажирів і задньою зоною;
(e) відсутність в зоні вантажного відділення ознак комфорту і внутрішнього оздоблення, а також пристосувань, які притаманні пасажирським салонам моторних транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, щодо якого митницею прийнято оскаржуване рішення, має ознаки, притаманні позиції 8703 (автомобілі легкові), а саме: ремені безпеки в салоні автомобіля, наявність 8-ти пасажирських місць (без місця водія), наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова та дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова.
Як свідчать матеріали справи, при первинному митному огляді, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.01.2019, складеного інспектором митниці, зазначено, що вищевказаний автомобіль є легковим транспортним засобом (а.с.23-24).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1166 установлено, що що конструкція та технічний стан колісних транспортних засобів, що експлуатуються, повинні відповідати єдиним вимогам згідно з додатком (далі - Єдині вимоги).
Пунктом 2 Єдиних вимог передбачено, що вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу, технічного стану предметів спеціального обладнання залежно від призначення наведено в маркуванні колісного засобу, його складників, а також у:
єдиних технічних приписах - Правилах Європейської економічної комісії ООН з поправками, що додаються до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання і частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів у 1958 році з поправками 1995 року, чинними на дату першої реєстрації колісного засобу;
Європейській угоді, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у м. Відні 8 листопада 1968 р.;
сертифікаті відповідності;
документах з експлуатації та ремонту колісного засобу, затверджених його виробником;
нормативних документах, зокрема технічних умовах;
документах щодо переобладнання колісного засобу;
міжнародних угодах України з питань автомобільних перевезень, що містять вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу.
У Додатку до Єдиних вимог наведено класифікацію колісних транспортних засобів, відповідної до якої до категорії М1 належить колісний засіб, що призначений для перевезення пасажирів, у якому кількість місць для сидіння, крім місця водія, не перевищує восьми.
Як встановлено судом, відповідно до Тимчасового дозволу Республіки Польща від 22.01.2019 придбаний позивачем автомобіль належить до категорії М1, тобто має 9 місць для пасажирів, включаючи водія (а.с.19-20).
Належність спірного транспортного засобу до категорії М1 стверджується також сертифікатом відповідності ТзОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» від 29.01.2019 (а.с.28).
Крім того, з метаріалів справи вбачається, що за заявою позивача 26.02.2019 проведена судова автотоварознавча експертиза вищевказаного автомобіля (а.с.44-48). Як слідує з її висновку №30/19 від 26.02.2019, автомобіль є вантажопасажирським автомобілем-фургоном, про що свідчать такі фактори: два ряди сидінь з ременями безпеки, встановлення бокових вікон у розсувних дверях та боковині, видаленням заводської перегородки та встановленням інших елементів комфорту притаманних для пасажирських автомобілів. Досліджуваний автомобіль згідно з УКТЗЕД відповідав характеристикам коду товару 8703329030.
Експертизу проведено сертифікованим судовим експертом Львівського НДІСЕ МЮ України Романюком А. М ., який має відповідну освіту, кваліфікацію експерта-товарознавця та стаж експертної діяльності з 2009 року, а тому відсутні підстави сумніватися в об'єктивності та правильності висновків такої експертизи (а.с.54-55).
Тобто, всі наявні письмові докази свідчать про те, що вказаний автомобіль є пасажирським категорії М1 як на момент його придбання позивачем на території Республіки Польща, так і під час митного оформлення.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем вказані принципи дотримані не були. Зокрема, при прийнятті рішення не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а саме не враховано наявні у справі докази, які підтверджують, що вказаний автомобіль є пасажирським.
Не можуть бути взяті до уваги судом твердження представника відповідача про те, що при повторному огляді автомобіля виявлено ознаки, які відповідно до Пояснень до товарної позиції 8704 (Моторні транспортні засоби для перевезення вантажів) свідчать про те, що вказаний автомобіль є вантажним (відсутні ознаки комфорту, відсутність килимового покриття, внутрішнє освітлення виготовлено не заводським способом), оскільки при визначенні коду товару повинні братись не лише внутрішні та зовнішні ознаки, які в даному випадку підпадали під пояснення до товарної позиції 8703 та 8704, а й інші документи, видані уповноваженими органами, які свідчать про належність автомобіля до тієї чи іншої категорії, чого в даному випадку митницею зроблено не було.
При цьому, на думку суду, відсутність певних конструктивних деталей у салоні автомобіля не дає підстав класифікувати вказаний автомобіль як вантажний.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що згідно з Методичними рекомендаціями класифікації окремих товарів згідно з вимогами УТЗЕД, впроваджених листом Міндоходів від 26.03.2014 №6983/7/99-99-24-02-03-17, для однозначної класифікації транспортних засобів необхідно використовувати технічну документацію заводу виробника автомобіля із зазначенням кількості місць для сидінь, сертифіката або аналогічні документи видані уповноваженим органом країни виробника. При цьому відповідач зазначає, що згідно VIN-коду заводу-виробника та даних сайту САRІnfo придбаний позивачем транспортний засіб є вантажним автомобілем.
Так, згідно з листом Державної фіскальної служби України від 10 січня 2019 року №783/7/99-99-18-02-02-17 лист Міндоходів від 26.03.2014 №6983/7/99-99-24-02-03-17 відкликано у зв'язку із втратою актуальності, відтак посилання митниці на вказаний лист є безпідставними.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, транспортний засіб був переобладнаний, що встановлено висновком судової автотоварознавчої експертизи №30/19 від 26.02.2019. При цьому переобладнання проведено до моменту придбання автомобіля позивачем, а копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на території Республіки Польща за попереднім власником підтверджується той факт, що автомобіль був зареєстрований з категорією М1 (а.с.16). із вантажного на пасажирський та надано категорію М1. Отже, вказаний автомобіль експлуатувався на території Республіки Польща як легковий автомобіль.
Також суд не погоджується з позицією відповідача про те, що експерт не має повноважень визначати коди класифікації товарів, оскільки згідно з пунктом 1.2 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/9, до основних завдань автотоварознавчої експертизи відноситься, зокрема, визначення характеристик об'єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, що і було зроблено експертом.
Суд вважає безпідставними твердженнями відповідача, що спірний транспортний засіб згідно електронних відомостей CARinfo та електронного каталогу SCHWACKE.NET є вантажним автомобілем типу «фургон», оскільки такі дані не підтверджені відповідачем іншими належними і допустимими доказами, зважаючи на положення статей 74, 75 КАС України. Таким чином, обґрунтування відповідача в зв'язку з отриманою інформацією з сайтів мережі Інтернет є безпідставними, оскільки така інформація хоч і може бути джерелом доказування, однак юридична (доказова) значимість і достовірність такої інформації, зважаючи на її загальний, неофіційний (довідковий, комерційний, рекламний) характер, в цьому випадку є недостатньою для беззаперечного доведення факту.
Враховуючи вказані письмові докази, суд приходить до висновку, що Волинська митниця ДФС України оскаржуваним рішенням про визначення коду товару від 08.02.2019 №КТ-UA 205000-0004-2019 безпідставно класифікувала спірний товар за кодом УКТЗЕД 8704219900.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність визначення коду товару, його твердження вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про визначення коду товару від 08.02.2019 №КТ-UA 205000-0004-2019, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
З огляду на те, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2019/02988 є похідною від рішення про визначення коду товару, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.
Водночас суд враховує, що відповідач у спірних правовідносинах володіє дискреційними повноваженнями. При застосуванні норм права суд керується принципом верховенства права як одним із основних принципів адміністративного судочинства на підставі пункту частини третьої статті 2 та статті 6 КАС України, в тому числі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право завершити митне оформлення відповідно до МД, яка була ним подана і до правил які діяли на момент подачі цієї МД з врахуванням заявленого у митній декларації коду УКТЗЕД 8703329030, водночас зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення транспортного засобу є втручанням в дискреційні повноваження митного органу, відтак позовна вимога ОСОБА_2 про зобов'язання здійснити митне оформлення товару є передчасним способом захисту порушеного права позивача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьої статті 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1536,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1303607648.1 від 21.03.2019 (а.с.2).
При вирішенні клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., суд дійшов висновку про задоволення даного клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів, зокрема, договору про надання правової допомоги від 21.02.2019, який укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «АФК», акту приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2019 згідно договору від 21.02.2019, рахунку №51 від 21.03.2019, квитанції №ПН307 від 21.03.2019 (а.с.49-54), позивач сплатив на рахунок АО «АФК» 6000,00 грн. з призначенням платежу «правнича допомога згідно Договору від 21.02.2019 та рахунку №51 від 21.03.2019».
Так, з рахунку від 21.03.2019 №51 вказаний об'єм наданих послуг, а саме:
- Повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способів захисту інтересів клієнта. Проведення аналізу документів, наданих клієнтом, проведення переговорів і узгодження позиції щодо способів захисту на суму 2000 грн.;
- Підготовка для подання до суду позовної заяви (в т.ч. виготовлення необхідної кількості копій документів, які долучаються до позову та їх засвідчення на предмет відповідності оригіналу), тобто складання позовної заяви на суму 3000,00 грн.;
- Авансування послуг з представництва інтересів клієнта винагорода за представництво інтересів у суді першої інстанції на суму 1000,00 грн.
Всього загальною вартістю виконаних робіт (наданих послуг) - 6000,00 грн. (а.с.51).
В підтвердження наданих послуг представником позивача також наданий детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатським об'єднанням «АФК» та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.114).
На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, що був затрачений адвокатом, та обсягом наданих послуг. Також суд враховує значення справи для позивача ОСОБА_2 , оскільки внаслідок часткового задоволення позовних вимог судом скасовано рішення Волинської митниці ДФС про визначення коду товару від 08 лютого 2019 року №КТ-UA205000-0004-2019, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2019 року №UA205090/2019/02988.
При цьому доводи відповідача, наведені у клопотанні про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката про те, що послуги, які визначені у рахунку від 21.03.2019 №51, не передбачені безпосередньо договором та не підлягають стягненню, а також те, що послуги щодо повного аналізу документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта, вартість яких склала 2000 грн., охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову», тому не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу, суд до уваги не бере, оскільки вказана обставина не є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат чи зменшенні їх розміру, так як такі послуги чітко передбачені додатком до договору №1 (а.с.50).
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід також стягнути судові витрати в сумі 6000,00 грн.
Разом з тим, як передбачено частинами третьої, п'ятою та шостою статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Як слідує з матеріалів справи, позивачем відповідно до договору №1802/19 на проведення автотоварознавчої експертизи від 18.02.2019 (а.с.46) залучено судового експерта для проведення автотоварознавчої експертизи, вартість якої склала 2000,00 грн. Факт виконаних робіт за даним договором підтверджено актом виконаних робіт з проведення автотоварознавчої експертизи від 26.02.2019 (а.с.48). Проведення позивачем оплати послуг експерта стверджено товарним чеком від 26.02.2019 (а.с.47).
Таким чином, судові витрати на підготовку експертного висновку на замовлення позивача в сумі 2000 грн. також слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про визначення коду товару від 08 лютого 2019 року №КТ-UA205000-0004-2019, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2019 року №UA205090/2019/02988.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 394772698) судові витрати в сумі 9536 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 20 травня 2019 року.