ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1451/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Ковальчук О.А. за довіреністю №1678/5/15-70-10 від 27.12.2018
від відповідача - адвоката Слободянюка В.Б. за посвідченням №2428 від 12.10.2012 та ордером №519822 від 16.05.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука"
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2018, проголошене суддею Д'яченко Т.Г. о 10.06 у м. Одесі, повний текст складено 19.09.2018)
у справі № 916/1451/18
за позовом Одеської митниці Державної фіскальної служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука"
про стягнення 164 584,80грн.,
У липні 2018р. Одеська митниця Державної фіскальної служби звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ) „Базука", у якій просила стягнути з останнього збитки у розмірі 164 584,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 936, частин 1, 2 статті 938, частини 1 статті 942, статей 944, 949, 953 Цивільного кодексу України та умов укладеного з позивачем договору про надання послуг відповідального зберігання №43 від 29.02.2016, з урахуванням додаткових угод до нього, не забезпечив повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та не вжив заходи, необхідні для забезпечення схоронності товару, внаслідок чого виникла нестача товару, переданого позивачем відповідачу на відповідальне зберігання, а позивач поніс збитки від втрати майна у розмірі ринкової вартості втраченого від нестачі майна та у зв'язку з додатковими витратами на оплату послуг з проведення незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна, які відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 164584,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2468,77 грн.
Судове рішення з посиланням на приписи ст. ст. 22, 626, 628, 629, 936,ч. 1 ст. 942, п.1ч.1 ст. 951 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України мотивоване тим, що в діях ТОВ „Базука", як зберігача за договором зберігання, наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить з оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі /з урахуванням усного уточнення в судовому засіданні від 16.05.2019/.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази у даній справі, а саме акт прийому-передачі від 06.10.2016, який не підтверджений відповідним оригіналом. При цьому на думку скаржника, зазначений акт є результатом роботи фотошопа, містить не справжню печатку ТОВ «Базука», а повноваження представника останнього, який нібито прийняв на зберігання товар та підписав цей акт не підтверджені.
Скаржник зазначає, що позивач не надав до суду первинні документи, які підтверджують, що товар перейшов у власність держави у відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним».
Також скаржник стверджує, що складений за результатами роботи інвентаризаційної комісії Одеської митниці Державної фіскальної служби інвентаризаційний опис від 20.12.2017 та відповідний протокол інвентаризаційної комісії від 20.12.2017 не були доведені до відома відповідача, при цьому скаржник вважає, що складений акт інвентаризації не відповідає дійсності, оскільки під час інвентаризації недостачі товару не було, весь товар був в наявності тільки в різних упаковках, а тому зазначає, що буде наполягати на проведенні товарної експертизи всієї партії товару, що зберігається на складі, проте відповідне клопотання заявив лише в судовому засіданні в усній формі. Клопотання колегією не задоволено на підставі ч.3 ст.269 ГПК України через не надання доказів неможливості його подання до суду першої інстанції.
Крім того, апелянт зазначає, що товар, який було передано на зберігання вже на момент такої передачі був прострочений і підлягав утилізації відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 від 25.08.1998 №1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2016 року між Одеською митницею Державної фіскальної служби (Поклажодавець) та ТОВ „Базука" (Зберігач) укладено Договір №43 про надання послуг відповідального зберігання (надалі - Договір), за умовами якого зберігач зобов'язався надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем. (надалі- Товари).
Відповідно до п. 1.1.2 Договору конкретний перелік та види товару, які передаються на відповідальне зберігання визначаються сторонами в окремих Актах прийому передачі.
Згідно до п. 1.2 Договору найменування послуг згідно класифікатору робіт та послуг за Кодом Державної класифікації : ДК 016-2010 код 52.10.1 „Послуги щодо складування та зберігання", ДК 021:2015 код 63120000-6 „Послуги щодо зберігання та складування".
Відповідно до п. 1.3 Договору товари зберігаються в складських приміщеннях зберігача або в орендованих ним приміщеннях. З моменту фактичної передачі товарів поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов'язок по їх збереженню в первинному вигляді з урахуванням природного зносу товарів.
Умовами п. 1.4 Договору визначено, що право власності на товари до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача, бути передане на зберігання або видане третім особам без відома та письмового дозволу поклажодавця.
Згідно до п. 2.1 Договору, зберігач повинен надати поклажодавцю послуги, зазначені у розділі І Договору, якість яких відповідає стандартам та вимогам встановленим нормативно-правовими актами, які діють на території України та регулюють порядок надання таких послуг.
Умовами п. 5.2 Договору визначено, що місце надання послуг за адресами: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12.
Згідно з п. п. 6.3.4 Договору зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності та якості товарів.
Згідно до п. 6.3.6, 7.2 Договору зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця повертати йому товари в тому самому стані, у якому вони були прийняті на відповідальне зберігання зі складанням відповідних документів, передбачених Порядком №627.
Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з Договору, сторона несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.(п. 8.2 Договору.).
Відповідно до п. 8.5. Договору у випадку порушень однієї зі сторін зобов'язань за цим договором, інша сторона вправі вимагати усунення недоліків, що виникли внаслідок відступу від умов Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору він набуває чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору (повна оплата, забезпечення доступу тощо).
Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. У разі відмови сторони від продовження дії Договору або ігнорування надісланих поклажодавцем додаткових угод, зберігач зобов'язаний забезпечити зберігання товарів до вирішення поклажодавцем питання щодо подальшого місця їх зберігання і несе відповідальність за збереження товарів до моменту їх прийняття поклажодавцем.
Додатковими угодами №1-4 до Договору №43 про надання послуг відповідального зберігання від 29.02.2016 сторони змінювали умови щодо місця зберігання товару та строку дії договору, за якими в остаточній редакції договір діє до 31.12.2017 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору в частині оплати, а місце надання послуг: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова,12Г (згідно договору оренди складського приміщення від 01.11.2016 між ПП „ТСН" та ТОВ „Базука" на площу 610 кв.м.), Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд. 5 (згідно договору оренди відкритої складської площі (склад №32) від 26.09.2017 між ПАТ „Іллічівськзовніштранс" та ТОВ „Базука" на площу 450 кв.м.).
06.10.2016 на підставі укладеного сторонами договору позивач відповідно за актом прийому-передачі, оригінал якого оглянуто колегією суддів та представником скаржника в судовому засіданні від 16.05.2019 та встановлено його відповідність наявній у справі копії, передав на зберігання відповідачу товар- фарбу для волосся GLAIROL (а.с. 29).
Зазначений акт підписано сторонами без зауважень, а відтак він належним чином підтверджує факт передачі позивачем відповідачу товару за умовами укладеного між ними договору. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що акт прийому-передачі 06.10.2016 не є належним доказом, містить не справжню печатку ТОВ «Базука», а повноваження представника останнього, який нібито прийняв на зберігання товар та підписав цей акт - не підтверджені, оскільки означене спростовується самими ж доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі про те, що товар, який був йому переданий за договором на зберігання, вже на момент такої передачі був прострочений і підлягав утилізації, а також доводами скаржника про те, що на час інвентаризації недостачі товару не було, а весь товар був в наявності тільки в різних упаковках.
В той же час слід зазначити, що останній довід не заслуговує уваги судової колегії, оскільки доказів складення актів про псування товару та доказів письмового повідомлення поклажодавця про таке псування товару, відповідно до умов п. 6.3.10 договору, матеріали справи не містять, також в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до відповідних органів з метою встановлення максимально можливого терміну зберігання, або замовлення відповідних досліджень
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2017 під час проведення інвентаризації відповідно до Наказу Одеської митниці Державної фіскальної служби від 31.10.2017р. №104-аг (із змінами, внесеними наказом від 08.12.2017р. №112-а), інвентаризаційною комісією Одеської митниці Державної фіскальної служби виявлено нестачу товарів, переданих на відповідальне зберігання ТОВ „Базука" фарби для волоссі (GLAIROL) в кількості 648 шт. Складений за результатами роботи інвентаризаційної комісії Одеської митниці Державної фіскальної служби інвентаризаційний опис та протокол інвентаризаційної комісії від 20.12.2017 на вимогу скаржника оглянуто судом в судовому засіданні в оригіналах та встановлено, що вони засвідчують факт нестачі товару, переданого на відповідальне зберігання відповідачу. При цьому доводи скаржника про те, що складений за результатами роботи інвентаризаційної комісії Одеської митниці Державної фіскальної служби інвентаризаційний опис від 20.12.2017р. та відповідний протокол інвентаризаційної комісії від 20.12.2017р. не були доведені до відома відповідача, судова колегія відхиляє, оскільки зазначені документи містять підписи та печатки відповідача.
22.02.2018 з метою встановлення розміру завданих збитків Одеською митницею Державної фіскальної служби був укладений Договір №15/2018 про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна з ТОВ «Актив Інвестментс» з визначенням її вартості в сумі 900 грн., які позивачем також віднесено до суми завданих збитків.
Відповідно до звіту ТОВ "Актив Інвестментс" з незалежної оцінки ринкової вартості, втраченого від нестачі майна: фарби для волосся (GLAIROL) у загальній кількості 648 шт., який правомірно складено на виконання договору № 15/2018 від 22.02.2018 з урахуванням вимог Методики оцінки майна, ринкова вартість втраченого від нестачі майна складає 163684,80 грн.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.
Згідно зі ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Разом з тим, частинами 2 та 3 ст.949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.
Згідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за вищенаведених обставин мають місце всі складові порушення господарського зобов'язання відповідачем, необхідні для застосування відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків
Судова колегія вважає помилковими твердження апелянта про те, що втрата товару не може бути збитками позивача, з огляду на те, що останній не надав до суду первинних документів, які підтверджують, що товар перейшов у власність держави у відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним», оскільки апелянт не врахував приписи ч. 2 ст. 951 ЦК України, за якою поклажодавець, в даному випадку Одеська митниця, має право вимагати від зберігача відшкодування вартості втраченого майна.
Крім того, умовами п. 8.3 Договору сторони погодили, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) товару у розмірі його вартості, з урахуванням збитків визначених відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 та Методикою оцінки майна, затвердженою постановою КМУ від 10.12.2003р. №1891.
Пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки, відповідно до національних стандартів оцінки.
Пунктом 104 Методики оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 встановлено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.
Також, як вірно зазначено місцевим судом, позивачем понесені збитки в зв'язку з необхідністю проведення незалежної оцінки майна для встановлення розміру вартості втраченого майна у загальному розмірі 900 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором № 15/2018 від 22.02.2018 з додатками, актом приймання передачі робіт з проведення незалежної оцінки майна та платіжним дорученням №367 від 21.03.2018 на суму 900,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено: протиправну поведінку відповідача, що полягає в неналежному виконанні умов Договору (п.п. 1.3, 6.3.4, 6.3.10.); наявність шкоди, що підтверджена інвентаризацією, відповідно до наказу Одеської митниці від 31.10.2017 № 104-аг, а також звітом з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (несхоронність переданого відповідачу на зберігання майна призвела до його втрати) та вини боржника (відповідачем не доведено вжиття заходів на виконання умов Договору щодо належного зберігання товару), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2018 у справі підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2018 у справі №916/1451/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука" - без задоволення.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.05.2019 о 16.30
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Я.Ф. Савицький