79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" травня 2019 р. Справа №921/99/18
судді Західного апеляційного господарського суду Мирутенка О.Л.
по справі №921/99/18
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 143 Земельного кодексу України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Наведені у даній статті правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Отже задовольнити позовні вимоги позивача - ТзОВ «Скородинський цегельний завод» про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою іншою юридичною особою з інших правових підстав - неможливо.
Посилання позивача-апелянта на норму статті 152 Земельного кодексу України є безпідставним в даному спорі, оскільки дана правова норма передбачає захист прав на земельну ділянку виключно власнику або землекористувачу. З матеріалів справи слідує, що позивач не набув право користування ні спірною земельною ділянкою, а також будь-якою іншою. Відповідно у нього відсутнє порушене право щодо спірної земельної ділянки.
Норми статті 141 Земельного кодексу України які передбачають підстави припинення права користування земельною ділянкою стосуються дискреційних повноважень власника земельної ділянки. Тобто, за наведених правових підстав, припинення права користування земельною ділянкою здійснює виключно орган місцевого самоврядування або ж органи державної виконавчої влади, які попередньо надавали земельні ділянки в користування. Припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку на підставі норм статті 141 Земельного кодексу України - не передбачено.
Виходячи з викладеного, вважаю, що позовні вимоги ТзОВ «Скородинський цегельний завод», з підстав наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають, а тому рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження підлягає скасуванню. Відповідно в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Суддя Мирутенко О.Л.