ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2019Справа № 910/785/19
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Пелікан"
про визнання недійсним договору
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - Коротченко Д.В. (адвокат).
від відповідача-2 - не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про визнання укладеного між Відповідачами договору купівлі-продажу від 28.07.2016 № 1296 недійсним, оскільки останній суперечить публічному порядку (ст. 228 ЦК України), порушує інтереси Позивача та унеможливлює виконання ним функцій, покладених на Позивача чинним законодавством.
Відповідач-1 вимоги позову не визнає, оскільки на його думку Позивачем не обгрунтовано в чому саме полягає його порушене право або законний інтерес, а надані Позивачем судові рішення не підтверджують фактів недійсності договору. Також на думку Відповідача-1 Позивачем не зазначено та не обгрунтовано, чому саме оскаржений правочин порушує публічний порядок, і при цьому, предмет договору, що оскаржується, не містить елементів публічності, які є обов'язковими.
У відповіді на відзив Позивач не погодився з твердженнями Відповідача-1 щодо недоведеності порушення прав Позивача оспорюваним договором, а додану до позову судову практику у пов'язаних судових спорах Позивач вважає такою, що обов'язково має бути прийнята до уваги при вирішенні даного спору.
Відповідач-2 не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.
До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання Позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання Відповідачу-2 копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача-2 про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача-2, яка вказана у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Інших адрес Відповідач-2 суду не повідомляв та у ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 13.05.2019 судом було розглянуто та відмовлено у задоволенні викладеного у поясненні від 02.05.2019 клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання у справі. Суд відмовив, оскільки норми ГПК України не передбачають правових підстав для здійснення такого повернення та права суду ухвалити рішення про повернення від судового розгляду до стадії підготовчого засідання у справі, а наведені Позивачем судові прецеденти, де таке повернення мало місце, не є нормами права та частиною національного законодавства, тому суд не може керуватися ними при ухваленні своїх рішень.
Клопотання Позивача про відкладення судового розгляду спору судом також відхилено, оскільки закінчилися строки судового розгляду, відтак, відсутня можливість його відкласти.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
28.07.2016 між Відповідачем-2, як продавцем, та Відповідачем-1, як покупцем, було укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень (з відкладальною умовою, далі - Договір), згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення - групи приміщень № 1, 1а в літ. "С", які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78, загальною площею 317,20 кв.м.
Відповідно до п. 3 Договору нежитлові приміщення, які відчужуються за цим Договором, належать продавцю на праві власності, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 15525281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 979061080000, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 64569175, виданою Єгоровою М.Є., приватним нотаріусом Київського МНО 28.07.2016. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО Єгоровою М.Є. за №1297.
Позивач стверджує, що укладений між Відповідачами договір є недійсним, оскільки суперечить публічному порядку (ст. 228 ЦК України), і також що Договір порушує інтереси Позивача та унеможливлює виконання підприємством функцій, покладених на нього чинним законодавством.
З залучених до справи доказів судом встановлено, що 29.04.1993 Київська міська рада народних депутатів прийняла рішення № 32 «Про погодження Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через р. Дніпро».
У подальшому, розпорядженням Київської міської ради № 1312 від 20.07.2004 вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано Позивача розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт зі спорудження Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.
Також, розпорядженням Київської міської ради № 1312 від 20.07.2004 затверджено акт №11 від 03.12.2008 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ "Київоздоббуд", ВАТ завод "Супутник" та ВАТ "ДОК-3" з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, затвердженим розпорядженням від 19.12.2008 № 1759 Київської міської державної адміністрації, вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, ВАТ "ДОК-3", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, у зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством "Автоексперт".
29.12.2008 між Позивачем і ВАТ «ДОК-3» було укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (далі - Договір про врегулювання).
За умовами Договору про врегулювання, сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.
Пунктом 2.1 Договору про врегулювання погоджено, що комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Межигірська, 78 (далі - Об'єкт), а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію за нього, визначену в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.3 Договору про врегулювання, комбінат зобов'язується передати підприємству одночасно з відмовою від права власності на Об'єкт усі документи, що стосуються Об'єкту та підлягають переданню разом з ним згідно з чинним законодавством України та вимогами, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 2.4 Договору про врегулювання, комбінат гарантує, що Об'єкт належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством.
У відповідності до п. 2.7 Договору про врегулювання, розмір грошової компенсації за Об'єкт становить з врахуванням ПДВ 50832257 грн.
Також, умовами п. 2.9 Договору про врегулювання передбачено, що комбінат на умовах цього договору зобов'язується відмовитись від права користування земельною ділянкою загальною площею 1,87 га в тому числі площею 1,73 га, яка знаходиться у м . Києві по вул. Межигірська, 78 і на якій розташовано Об'єкт (далі - Земельна ділянка), при умові виділення комбінату окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.
Відповідно до п. 3.1 Договору про врегулювання, за відмову комбінату від права власності на Об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п. 2.7 Договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають, з урахуванням ПДВ, 10810000 грн. Пунктом п. 3.2 цього Договору встановлено, що виплата компенсації за ним здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.
Згідно з п. 3.3 Договору про врегулювання, за відмову комбінату від права користування Земельною ділянкою, комбінат має отримати рівноцінну земельну ділянку в користування для розміщення виробничих потужностей. Для цього комбінат повинен звернутися із відповідним клопотанням до Київської міської ради, підприємство має сприяти в прийнятті рішення Київської міської ради щодо надання в користування комбінату рівноцінної земельної ділянки.
За умовами п. 4.1 Договору про врегулювання, комбінат відмовляється від права користування Земельною ділянкою та права власності на Об'єкт при настанні одразу двох умов: 1) винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки; 2) надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі, визначеному в п. 2.7 цього Договору.
У відповідності до п. 4.2 Договору про врегулювання, після настання одразу всіх умов визначених п. 4.1 Договору, комбінат здійснює відмову від права користування Земельною ділянкою шляхом оформлення письмової згоди комбінату, складеної в довільній формі, яка підписується головою правління комбінату і скріплюється печаткою комбінату та відмову від права власності на Об'єкт шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Як передбачено п. 7.1 Договору про врегулювання (в редакції додаткової угоди від 12.08.2009), договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
За умовами пунктів 8.1, 8.2 Договору про врегулювання, одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим Договором, зміна та розірвання його в односторонньому порядку не допускається.
21.01.2010 між ВАТ «ДОК-3», як стороною-1, та ТОВ «Деснянськпарксервіс», як стороною-2, було укладено Договір співробітництва (далі - Договір співробітництва), предметом якого є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху загальною площею 1975, 9 кв.м, які зареєстровані на праві власності за стороною-1 на умовах і в порядку, передбачених договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-62/8193-2012 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КП "Київський метрополітен" до ПАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" Договір співробітництва визнаний недійсним; вказане рішення в апеляційному та касаційному порядку не переглядалося.
Зазначеним рішенням у справі № 5011-62/8193-2012 було встановлено наступні обставини:
- укладання Договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ між КП "Київський метрополітен" та ВАТ "ДОК-3" (з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України;
- ВАТ "ДОК-3", як сторона за Договором від 29.12.2008 № 158-ДБМ, яка прийняла на себе зобов'язання відмовитись від права власності на нерухомість, що розташована у м. Києві по вул. Межигірська, 78, та отримала за це першочергово бюджетні грошові кошти у розмірі 10810000 грн., усвідомлювала негативні наслідки, які могло спричинити виконання Договору про співробітництво, що передбачав модернізацію та набуття іншою особою у власність нерухомості, про відмову від якої йшлося у Договорі від 29.12.2008 № 158-ДБМ;
- службові особи ВАТ "ДОК-3", усвідомлюючи, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, повинні бути передані КП "Київський метрополітен" за Договором від 29.12.2008 № 158-ДБМ, вступили у попередню злочинну змову з службовими особами ТОВ "Деснянськпарксервіс" та 21.01.2010 уклали з ними завідомо невигідний та вочевидь збитковий договір про співробітництво, використовуючи який та на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010, передали право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4113, 4 кв.м, вартістю 25240223 грн., за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, ТОВ "Деснянськпарксервіс";
- нормативно-правові акти, прийняті у зв'язку із будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (розпорядження Кабінету Міністрів України "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" від 14.05.1993 року № 302-р; розпорядження Київської міської ради "Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо" від 20.07.2004 року № 1312, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина" від 20.05.2008 року № 696, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 30.04.2008 року № 608), були опубліковані у визначеному законом порядку, внаслідок чого ТОВ "Деснянськпарксервіс" за всіма обставинами мало бути відомо, що об'єкти по вул. Межигірська, 78, у м. Києві, передані ВАТ "ДОК-3", як вклад у сумісну діяльність, підлягають знищенню з метою реалізації будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві;
- ТОВ "Деснянськпарксервіс" не було вчинено визначених Договором про співробітництво від 21.01.2010 обов'язків, спрямованих на його виконання;
- не починаючи виконання договору та не проводячи роботи стосовно модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху загальною площею 1975, 9 кв.м, було ініційовано спір про право власності на вказане майно у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, що, в тому числі, як вказувалося вище, фактично спричинило перешкоди при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві та порушення інтересів суспільства;
- Договір про співробітництво було підписано ВАТ "ДОК-3" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
- ВАТ "ДОК-3" при підписанні Договору від 21.01.2010 з ТОВ "Деснянськпарксервіс" знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 в справі №758/15968/13-к ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто у вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ "ДОК-3" вартістю 45240223 грн., за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10810000 грн., що спричинили тяжкі наслідки інтересам держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 Кримінального кодексу України.
15.12.2011 між ТОВ "Деснянськпарксервіс", як продавцем, та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121.
За умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011 продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1 745, 10 кв.м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392, 40 кв.м, будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1 975, 90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, у задоволенні позову відмовлено. При цьому суди виходили з того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому його права та охоронювані законом інтереси не порушені.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було з'ясовано, чи впливає оспорюваний договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", на права та обов'язки позивача.
Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №910/5133/16, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2011 № 2, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121. У задоволенні решти позову відмовлено.
Суди, визнаючи недійсним спірний договір, виходили з положень ст. 228 ЦК України, ч.1 ст. 207, ст. 208 ГК України та зазначили, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, судами підкреслено, що власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності ПАТ "ДОК-3", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав та обов'язків по спорудженню Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, з метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 по справі №910/5133/16 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 2, укладеного між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 4121. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 залишено у силі.
Крім того, чинним рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/48/16 за позовом КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" про визнання недійсним договору, позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4120, за умовами якого ТОВ "Бетоніндустріяпроект" прийняв у власність нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1 745, 10 кв.м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392, 40 кв.м, будівля лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1 975, 90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Предметом же даного спору є визнання недійсним укладеного 28.07.2016 між Відповідачем-2, як продавцем, та Відповідачем-1, як покупцем, договору купівлі - продажу нежитлових приміщень (з відкладальною умовою), згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення - групи приміщень № 1, 1а в літ. "С", які знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Межигірська, буд . 78, загальною площею 317,20 кв.м.
Як було вказано вище, відповідно до п. 3 Договору нежитлові приміщення, які відчужуються за цим Договором, належать продавцю на праві власності, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 15525281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 979061080000, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 64569175, виданою Єгоровою М.Є., приватним нотаріусом Київського МНО 28.07.2016. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО Єгоровою М.Є. за №1297.
І Позивач стверджує, що укладений між Відповідачами договір є недійсним, оскільки суперечить публічному порядку (ст. 228 ЦК України), і також що Договір порушує інтереси Позивача та унеможливлює виконання підприємством функцій, покладених на нього чинним законодавством.
Так, стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2). У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3).
Згідно зі ст. 207 ГК України, чинною на момент укладення спірного договору, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1).
Частиною 2 ст. 207 ГК України визначалося, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 909/278/17 суд відзначав, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, зроблено висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Разом із цим, Позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України, а судом не встановлено, умислу у сторін оспорюваного Договору на настання протиправних наслідків. Позивач не вказав, в чому саме полягає порушення публічного порядку та яким чином порушені суспільні інтереси укладенням між відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу. Посилання позивача на рішення суду у справі № 910/48/16 жодним чином не підтверджують недійсність оспорюваного договору з заявлених позивачем підстав, зокрема щодо суперечності правочину ст. 228 ЦК України.
Відтак, підстави для визнання спірного Договору недійсним на підставі ст. 228 ЦК України у суду відсутні.
Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).
Право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено і у ст. 16 Цивільного кодексу України. Способом такого захисту, серед іншого, може бути визнання правочину недійсним.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність. Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Між тим, доводи Позивача про порушення його власних інтересів внаслідок укладення відповідачами спірного правочину свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли. Фактично позов подано за захистом прав іншої юридичної особи - ПАТ "Док-3".
До того ж, на переконання суду, обраний Позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання недійсним спірного Договору ефективному засобу захисту цивільних прав та інтересів позивача не відповідає, адже за правилами ч.3 ст. 228 ЦК України при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно, застосування по відношенню до відповідачів (сторін спірного договору) правових наслідків нікчемного правочину, передбачених ст. 228 ЦК України, до відновлення майнових прав Позивача не призведе.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/5133/16 суд відзначив, що КП "Київський метрополітен" є кредитором і членом комітету кредиторів ПАТ "ДОК-3" у межах справи про банкрутство останнього, а арбітражний керуючий боржника неналежно виконує свої обов'язки та його місцеперебування взагалі невідомо. КП "Київський метрополітен" не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ "ДОК-3" задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП "Київський метрополітен", як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3" та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст. 165, ч.2 ст. 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 20.05.2019.
Суддя Р.Б. Сташків