Справа № 513/454/19
Провадження № 1-кп/513/45/19
Саратський районний суд Одеської області
20 травня 2019 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата кримінальне провадження на підставі угоди про визнання винуватості стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира взводу технічного обслуговування військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
Указом Президента України від 17.03.2014 №1126-У11 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошено про мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
19 червня 2017 року лейтенант запасу ОСОБА_5 на підставі наказу Міністерства Оборони України № 402 від 15.06.2017 був призваний Черкаським ОМВК на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №149 від 13 липня 2017 року лейтенант ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 398 від 04 вересня 2017 року лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду командира взводу технічного обслуговування військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, 26 грудня 2018 року громадянин України ОСОБА_5 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та продовжив виконувати обов'язки на посаді командира взводу технічного обслуговування військової частини НОМЕР_1 .
Лейтенант ОСОБА_5 проходячи військову службу зобов'язаний дотримуватися вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно розпорядку робочого дня військової частини НОМЕР_1 на 2019 рік - початок робочого дня о 08 год.00 хв., кінець о 17 год. 00 хв.
11 березня 2019 року о 08:00 годині лейтенант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
02 квітня 2019 року о 08:00 годині лейтенант ОСОБА_5 добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання свої службових обов'язків.
Таким чином, лейтенант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини НОМЕР_1 , 11 березня 2018 року о 08:00 годині діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, та ухилявся від проходження військової служби до 08:00 години 02 квітня 2019 року, понад десяти діб, але не більше місяця, вчинене в умовах особливого періоду крім воєнного стану.
Отже, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу військовослужбовця (крім строкової служби) без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Після підготовчого судового засідання між обвинуваченим ОСОБА_5 та військовим прокурором військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 20 травня 2019 року була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, щиро каятися, активно сприяти розкриттю злочину.
Сторони узгодили призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст.407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначення іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч.4 ст.407 КК України, у виді арешту строком на три місяці.
У зв'язку з чим, суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 474 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового засідання повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся.
Суд роз'яснив обвинуваченому його права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст.473 КПК України, а також переконався у добровільності укладення угоди і в тому, що угода не є наслідком насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Вислухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши укладену між сторонами угоду на відповідність вимогам КПК України, суд встановив, що угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо тяжкого злочину, внаслідок якого шкоди завдано лише суспільним інтересам, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; сторони уклали угоду добровільно; фактичні підстави для визнання винуватості наявні; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним КК України.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості від 20 травня 2019 року, укладена між обвинуваченим ОСОБА_5 та військовим прокурором Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , відповідає вимогам частин 2, 4 ст. 469, ст.472 КПК України, а тому підлягає затвердженню судом.
При призначенні покарання суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання: обвинувачений вперше вчинив тяжкий злочин; повністю визнав вину та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, позитивно характеризується за місцем проходження служби та за місцем проживання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Судом не встановлено обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого.
Беззастережне й повне визнання ОСОБА_5 своєї винуватості, активне сприяння розкриттю злочину, той факт, що він має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю другої групи суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Враховуючи вказані обставини, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та за місцем служби характеризується позитивно, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді арешту строком на три місяці.
Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 469, 472, 314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , укладену 20 травня 2019 року у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
обвинуваченим, його захисником, закониим представнтиком виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена..
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1