Справа № 2-а-4138/11 Провадження №6-а/694/56/19
20.05.2019 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Дудніченка В.М.,
при секретарі Літвін Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, Головне управління державної казначейської служби у Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області, про заміну стягувача його правонаступником до відкриття виконавчого провадження, -
до Звенигородського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну стягувача його правонаступником до відкриття виконавчого провадження,в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про зобов'язання визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимога обґрунтована тим, що постановою Звенигородського районного суду від 10.05.2011 року по справі № 2-а-4138/2011 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як щомісячної доплати до пенсії, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком з 26.04.2010 року по 10.05.2011 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 26.04.2010 року по 10.05.2011 року, за відрахуванням фактично сплачених сум.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 За вказаним свідоцтвом, до складу спадщини за померлим, увійшло право на доплату до пенсії та відповідно має право на отримання грошових коштів.
Заяник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Дану заяву підтримує повністю та просить її задоволити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились. Від представника головного Управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшов відзив в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 379 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подану заяву та додані до неї докази, суд встановив такі обставини:
Постановою Звенигородського районного суду від 10.05.2011 року по справі № 2-а-4138/2011 задоволено частково позовні ОСОБА_2 та Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 26.04.2010 року по 10.05.2011 року, за відрахуванням фактично сплачених сум. ОСОБА_2 в порядку визначеному постановою КМУ « Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою» за №440 від 03 вересня 2014 року, повинні виплатити грошові кошти в сумі 12248,54 грн.
13.01.2017 року стягувач ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Відповідно до листа УДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 04.04.2019 року № 3275/2.2-12/1873, ОСОБА_2 з рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.05.2011 року № 2-а-4138/2011 р. до УДВС не звертався. Тобто виконавче провадження не відкривалось так як покійна за життя не встигла відправити рішення судів з належним пакетом документів на виконання в Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області. Тому повідомлення УДВС ГТУЮ у Черкаській області про прийняття рішення, виконання якого гарантовано державою(щодо зобов'язання здійснити нарахування) померлому стягувачу ОСОБА_2 за життя не було надіслано. ОСОБА_1 як спадкоємець успадкувала доплати до пенсії.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.02.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 521 по спадковій справі № 23/2017 спадкоємцем ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка успадковує доплати до пенсії , що знаходиться в Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському
З приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою випливає, що виконання судового рішення органом Казначейства здійснюється без відкриття виконавчого провадження.
Статтею 14 КАСУ передбачено, що судові рішення в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.
Однак, ні Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ні Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, ні нормами КАСУ не врегульовано питання заміни сторони - стягувача чи боржника в процесі виконання рішення суду, виконання яких гарантується державою, у разі вибуття однієї із сторін. Відповідно до ч.1 ст. 379 КАСУ у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. За таких обставин, зважаючи на положення ч.6 ст. 7 КАСУ, необхідно застосувати аналогічні норми КАС, що діють у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.
Відповідно до п. 3 постанови № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
За змістом п. 7 постанови № 440 відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).
Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом (п. 13 постанови № 440).
Пунктом 20 постанови № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок № 845).
Згідно з п. З Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
При цьому, пп. З п. 13 Порядку № 845 передбачено, що звернення до суду із заявою про заміну сторони особи (боржника, стягувача) правонаступником є підставою для зупинення безспірного списання коштів.
Таким чином, вказаним Порядком передбачено заміну сторони правонаступником.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний »виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Частиною 1 ст.379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження л паянням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я: 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
При цьому, статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно ст. 52 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
У своїй постанові від 29.07.2010 у справі «Стрельцов и другие военные пенсионеры из Новочеркасска против Российской Федерации» Європейський Суд з прав людини визнав, що громадяни мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім'ї померлої особи.
Таким чином, право на отримання заборгованості внаслідок невиплати пенсії правонаступник має у випадку, якщо її було нараховано померлому або присуджено на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримано останнім.
Виконавчий документ по справі на даний час не перебуває на виконанні в ГУ ДКСУ у Черкаській області, в Управлінні ДВС ГТУЮ у Черкаській області.
У контексті наведених положень Закону №1404-VІІІ слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIІІ).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12.03.2009 зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №2а/945/2010 (6-а/195/7/17) суд враховує, що розширене тлумачення ч. 1 ст. 264 КАС України узгоджується зі змінами щодо заміни сторони виконавчого провадження, які відбулися з прийняттям Закону від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено у новій редакції (діє з 15.12.2017). Зокрема, у ст. 379 у порівняні зі ст. 264 КАС України у попередній редакції, з'явилася частина 4 такого змісту: «Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження».
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Отже виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року у справі №673/1097/16 (К/800/9759/17) та від 05 лютого 2015 року у справі № К/800/65810/14.
Також, викладене було підтверджено і новоствореним Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року по справі №2-а-3494/11.
Статтею 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
На підставі вище зазначеного, аналізу викладених норм матеріального та процесуального права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини,відповідно до принципу обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, що закріплений в ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України суд приходить до висновку, що якщо за життя позивач ОСОБА_2 мав право на перерахунок та виплату пенсії передбаченої ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте не отримав їх за життя, з незалежних від нього причин, то суд вважає за можливе допущення процесуального правонаступництва членом сім'ї у даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2015 року у справі № К/800/65810/14.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.52, 379 КАС України, суд, -
Заяву задовольнити. Замінити стягувача до відкриття виконавчого провадження за рішенням суду у справі № 2-а-4138/11, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.М.Дудніченко