Справа №636/5084/18
Провадження №2/636/465/19
14 травня 2019 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Рогозіна С.Л.,
секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
встановив:
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі по тесту АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 , в розмірі 12998 грн. 18 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідно до укладеного договору від 24.09.2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини проживав ОСОБА_1
08.07.2014 року банком до Чугуївської державної нотаріальної контори направлена претензія кредитора.
29.07.2014 року з Чугуївської державної нотаріальної контори надійшла відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались.
03.06.2018 року до спадкоємця ОСОБА_1 направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становить 12998,18 грн., яка складається з:
- 12998,18 грн. - заборгованість за кредитом.
У зв'язку з чим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить позов задовольнити в повному обсязі.
Від представника позивача разом з позовом надійшла заява, згідно якої він просив позов задовольнити та розглядати справу в його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.55).
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, надали відзив на позов, згідно якого заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач спадщину після померлого сина не оформив, а тому і не може відповідати по його боргам, просили в задоволенні позову банку відмовити (а.с.79).
Від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просить задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на обставини, аналогічні зазначеним в позові (а.с.96,97).
Вислухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.09.2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 13000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (а.с.8-32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 136 від 02 квітня 2014 року (а.с.37).
Позичальник ОСОБА_3 у повному обсязі не виконав взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 24 вересня 2010 року, станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року заборгованість за спірним договором за розрахунками позивача склала 12998,18 грн. (а.с.5-7).
01 липня 2014 року позивач направив претензію кредитора до Чугуївської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, чи видавалося свідоцтво про право на спадщину, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину (а.с.40).
До зазначеної претензії банком було долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , яка не містить будь-яких відомостей про те, коли ця копія отримана банком.
Із копії довідки Чугуївської державної нотаріальної контори від 17 липня 2014 року встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в термін, передбачений ст.1270 ЦК України (шість місяців), спадкоємці померлого із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, тим що відповідно до вимог ст.1268 ЦК України постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Претензія банку зареєстрована по книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 943, заведена спадкова справа № 431/2014 (а.с.107).
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст.1281, 1282 ЦК України кредитор пред'явив вимоги до спадкоємця.
Відповідно до ч. 2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Так, згідно з ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки, в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 676/1958/16-ц.
Станом на 01 липня 2014 року позивач був обізнаний про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , що вбачається з надісланої на адресу нотаріальної контори претензії кредитора (а.с.40). Довідку нотаріальної контори банк отримав 29 липня 2014 року (а.с.107), однак претензію відповідачу направив лише 18.05.2018 року, а позов, який надійшов до суду 30 листопада 2018 року, направлений поштою лише 22 листопада 2018 року.
Отже, суд вважає, що позивачем порушений строк, передбачений ст.1281 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В п.32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналіз зазначеного законодавства дає підстави для висновку, що спадкоємці боржника за кредитним зобов'язанням зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у випадку пред'явлення у передбачений законом строк кредитором вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 та прийняв спадщину фактично тим, що на момент смерті останнього був зареєстрований та мешкав разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорту (а.с.34), однак спадщину не оформлював.
Позивачем також не доведено факт отримання відповідачем майна спадкодавця та вартість даного майна для задоволення вимог кредитора.
Суд сприяв реалізації позивачем його прав щодо надання особистих пояснень в судових засіданнях, подання доказів, заявлення відповідних клопотань про витребування доказів тощо, шляхом визнання явки представника позивача у судове засідання обов'язковою, однак представник позивача в судові засідання не з'явився, жодних письмових клопотань на адресу суду не надсилав.
Оскільки позивачем не було доведено факту передачі відповідачу як спадкоємцю в натурі спадкового майна чи наявність спадкового майна, на яке претендує спадкоємець, тому за таких обставин, суд, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до вимогст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до с.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
В порушення вимог статті 81 ЦПК України позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/21504/14.
Аналогічні правові висновки також містяться в Постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року, у справі № 6-2962цс16, в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2018 року № 14-53цс18.
Враховуючи наведені норми та обставини справи, встановлені судом, суд приходить до висновку, що шестимісячний строк для пред'явлення позивачем вимог до спадкоємців боржника, встановлений ст.1281 ЦК України, вже минув на момент звернення із даним позовом до суду.
Оскільки кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємців з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті позбавляє його права вимоги до відповідача.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» несплаченої при житті спадкодавцем суми заборгованості по кредиту (тіло кредиту) за договором № б/н від 24.09.2010 року у розмірі 12998,18 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 178, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду виготовлений 20 травня 2019 року.
Суддя: С.А. Оболєнська