Справа № 587/115/19
17 травня 2019 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді - Черних О.М., секретаря судового засідання - Домненко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості, з тих підстав, що позивач уклав з відповідачем кредитний договір № б/н від 05 листопада 2014 року. Згідно договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору належним чином не виконав.
Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позивачем нараховується штраф у розмірі 500 грн. та + 5% від суми позову.
Станом на 30 листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 05 листопада 2014 року становить 43439 грн. 86 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову категорично заперечував, зазначив, що на час звернення до суду сплили строки давності, а тому в позові треба відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору без номеру від 05 листопада 2014 року відповідачу був наданий кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8-33).
Згідно умов кредитного договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позивачем нараховується штраф у розмірі 500 грн. та + 5% від суми позову.
З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів, суд бере до уваги, що згідно наданого позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 7), процентна ставка за договором становила 2,9 % на місяць, тобто річна ставка була погоджена сторонами у розмірі 34,80 % на рік (2,9 х 12). Саме вказана процентна ставка діяла на час зняття відповідачем кредитних коштів.
Як вбачається з розрахунку, у подальшому процентна ставка за договором змінювалась позивачем в односторонньому порядку з 05.11.2014 р. по 31.03.2015 р. ставка складала 34,80 %, з 01.04.2015 р. по 3.03.2015 р. збільшена до 43,20% річних (а.с. 7).
У позовній заяві позивач зазначав, що можливість зміни розміру Тарифів та інших невід'ємних частин договору була передбачена п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг.
Однак суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за підвищеною у односторонньому порядку відсотковою ставкою, з огляду на таке.
За змістом статей 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов'язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.
Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи всупереч вимогам статей 207, 1055 ЦК України та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, а тому посилання позивача про право змінювати розмір процентів у односторонньому порядку на підставі не підписаних відповідачем ОСОБА_1 та правил надання банківських послуг, суд вважає необґрунтованим.
Саме така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015 р., № 6-240цс14 від 11.02.2015 р., № 6-698цс15 від 10.06.2015 р. та №6-757цс15 від 01.07.2015 р., № 6-2320цс16 від 22.03.2017 р.
Суд також враховує й правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19.12.2012 р. по справі № 6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12.12.2008 р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09.01.2009 року.
Крім того, частиною третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Тому, хоч чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак навіть в Умовах та правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п'ятій статті 1056-1 ЦК України, а також відсутні умови, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.
Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов'язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов'язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивач не мав права підвищувати процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» на час отримання відповідачем кредитних коштів, тобто 34,80 % річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла станом на дату підписання відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна».
З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 31.03.2015 року у сумі 61,86 грн., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.
Щодо вимоги представника відповідача про застосування позовної давності суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Також суд бере до уваги, що строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, тобто 29 лютого 2018 року, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту заявлені в межах строку позовної давності.
Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 34,80 % річних, яка має застосовуватися за даним договором, суми заборгованості, періоду її існування, з врахування положень ст. ст. 257, 258 ЦК України, а також враховуючи дату подання позовної заяви до суду - 17 січня 2019 року, беручи до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів має становити 369,41 грн. (493,10 грн. х 34,80 % х 775 днів/360 днів). Відповідно загальна сума процентів за договором має становити 431,27 грн. (369,41 грн. + 431,27 грн.) і саме у вказаному розмірі проценти за кредитним договором підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково.
Щодо стягнення пені та штрафів, то суд приходить до висновку що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, а тому у задоволенні цієї вимоги банку слід відмовити.
Отже, загальна сума заборгованості станом на 30.11.2018 р., з урахуванням тіла кредиту та процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 05.11.2014 р. становить 924,37 грн. (493,10 грн. за тілом кредиту + 431,27 грн. за процентами).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 2,13 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 40,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 924 (дев'ятсот двадцять чотири) гривні 37 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) - 40 (сорок) гривень 92 копійки.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Черних