Справа № 549/264/18
Провадження № 1-кп/539/28/2019
В И Р О К Справа№549/264/18
20 травня 2019 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Лубни об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чорнухи Полтавської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, непрацюючого, одруженого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст.186 КК України, -
11.02.2018 року близько 10 години ОСОБА_5 з метою витребування боргу прибув до господарства по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 . У дверному отворі будинку ОСОБА_5 побачив ОСОБА_7 . За допомогою електрошокового пристрою ОСОБА_5 відлякав собаку, яка була у дворі господарства, та підійшов до дверей будинку. В подальшому ОСОБА_5 , незважаючи на присутність власника будинку - ОСОБА_7 , без дозволу останньої, зайшов всередину будинку.
Перебуваючи в кімнаті вказаного житлового будинку, ОСОБА_5 побачив мобільний телефон марки «Fly» моделі «FS509 NIMBUS 9» чорного кольору, вартістю згідно висновку експертизи 1040 гривень, яким гралася малолітня дитина - ОСОБА_8 . ОСОБА_5 вирішив відкрито заволодіти зазначеним майном. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 вирвав з рук дитини мобільний телефон «Fly». Разом з телефоном ОСОБА_5 залишив місце злочину, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Своїми діями, які виразились у вторгненні до житла ОСОБА_7 всупереч волі останньої, за відсутності визначених законом підстав, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України - незаконне проникнення до житла.
Своїми діями, які виразились у заволодінні мобільним телефоном, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за вищевикладених обставин не визнав. Суду обвинувачений пояснив, що дійсно 11.02.2018 року близько 10 години він разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 на власному автомобілі приїхав до господарства ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_9 залишився чекати в автомобілі, а ОСОБА_5 вирушив до житлового будинку. Перед будинком знаходилася собака, яку ОСОБА_5 відлякав за допомогою спеціального пристрою. З будинку вийшла ОСОБА_7 , якій ОСОБА_5 став говорити про необхідність повернення коштів, які вона йому заборгувала. Борг виник внаслідок того, що ОСОБА_5 неодноразово надавав ОСОБА_7 послуги перевезення на власному автомобілі з умовою оплати в майбутньому. ОСОБА_7 запросила ОСОБА_5 на розмову до будинку, та провела його до однієї з кімнат. ОСОБА_7 стала обіцяти, що поверне борг 7-8 березня. В цей час ОСОБА_10 , яка також перебувала в кімнаті, запропонувала віддати в якості застави мобільний телефон, яким в цей час гралася дитина. ОСОБА_7 погодилася на таку пропозицію та добровільно віддала телефон ОСОБА_5 , після чого останній вийшов з будинку.
Водночас, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:
- Показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що винна ОСОБА_5 гроші в сумі 500 грн. за надані ним послуги таксі. Коли вона перебувала вдома, то почула гавкіт собаки та вийшла з будинку перевірити що сталося. Виявилося, що приїхав ОСОБА_5 , який став відлякувати електрошокером собаку та вимагати від ОСОБА_7 повернення боргу. Вона пояснила, що наразі не має грошей, тоді ОСОБА_5 без її дозволу зайшов до будинку та пройшов до кімнати (зали), де в цей час перебували її сестра, донька та племінниця 4 років. Обвинувачений взяв простий кнопочний телефон, належний її донці - ОСОБА_11 , але згодом помітив, що дитина грається сенсорним телефоном. ОСОБА_5 повернув кнопочний телефон та забрав сенсорний телефон у дитини, при цьому пояснив, що продасть телефон в рахунок погашення боргу. ОСОБА_7 стала просити обвинуваченого, аби він не продавав телефон, а дочекався повернення боргу, але він мовчки вийшов;
- Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що почули гавкіт собаки та її сестра - ОСОБА_7 вийшла з будинку перевірити що відбувається. Чули звук електрошокера. Згодом до кімнати зайшов ОСОБА_5 , який став вимагати повернення 500 гривень, які була винна сестра за надані послуги таксі, при цьому включав шокер. Обвинувачений взяв кнопочний телефон, належний племінниці - ОСОБА_11 , але побачив у дитини в руках сенсорний телефон, підійшов та забрав його. Телефон належить сестрі - ОСОБА_7 . Сестра просила повернути телефон, але марно. Обвинувачений вийшов з будинку, а слідом за ним вийшла сестра;
- Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що ОСОБА_5 спочатку брав її телефон, а потім забрав телефон у дитини. Вимагав у її матері, ОСОБА_7 , 500 гривень, які заборгувала ОСОБА_11 . Мати обіцяла повернути борг, коли отримає пенсію. Вказала, що, мабуть, ОСОБА_5 забрав телефон за борги. Щодо обставин повідомлення про вчинення ОСОБА_5 злочину, ОСОБА_11 пояснила, що наступного дня її затримала поліція за підозрою у зайнятті проституцією. Стали дзвонити її матері, але телефон не відповідав, тоді ОСОБА_11 , розповіла поліцейським, що телефон забрав ОСОБА_5 . В подальшому, подзвонили кумі і за її допомогою зв'язалися з матір'ю.
- Протоколом огляду з фототаблицею до нього від 12.02.2018 мобільного сенсорного телефону марки «Fly» моделі «FS509 NIMBUS 9» чорного кольору та електрошокового пристрою BL-288 Police 50000KV, які добровільно видані працівникам поліції ОСОБА_5 згідно його заяви;
- Протоколами проведення слідчих експериментів з відеозаписами від 21.02.2018, проведених за участю потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , згідно яких перелічені особи надали однакові пояснення щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих злочинів та продемонстрували його дії та переміщення по будинку. Зокрема, вказані особи зазначили про використання ОСОБА_5 електрошокового пристрою, описали як він першим зайшов до будинку, а ОСОБА_7 прослідувала за ним, як обвинувачений вимагав повернення боргу, а потім підійшов до дитини та забрав у неї телефон, яким та гралася;
- Висновком про вартість майна №Л/1302/1, згідно якого вартість мобільного телефону марки «Fly» моделі «FS509 NIMBUS 9» з урахуванням зносу станом на 11.02.2018 становить 1040 гривень.
Суд відхиляє показання обвинуваченого про те, що він зайшов до будинку ОСОБА_7 за її запрошенням та отримав мобільний телефон за її згодою, оскільки такі твердження спростовуються показаннями не лише самої потерпілої а й свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Так, потерпіла та згадані свідки вказали на використання обвинуваченим електрошокового пристрою перед тим, як зайти до будинку. Факт використання електрошокового пристрою не заперечує й сам обвинувачений, посилаючись на те, що таким чином він відлякував господарського пса. Однак, така поведінка ОСОБА_5 є нелогічною з огляду на елементарні правила гостинності, оскільки важко уявити ситуацію, коли господар, який чемно запросив гостя до будинку, не приборкав би собаку, а гість став би вмикати електрошоковий пристрій. Крім того, згідно показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які узгоджуються з показаннями потерпілої, обвинувачений ОСОБА_5 першим пройшов до кімнати, де вони перебували, а ОСОБА_12 зайшла після нього. В цій частині одностайні показання свідків спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_12 запросила його всередину будинку. Водночас, дивною видається поведінка обвинуваченого, який самостійно вільно пересувається по будинку де заманеться, а господар біжить слідом.
Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що мобільний телефон «Fly» ОСОБА_7 віддала йому добровільно, то такі твердження також спростовуються одностайними показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які вказали, що обвинувачений забрав телефон у дитини, яка ним гралася, та відмовився повернути його на прохання ОСОБА_7 .
Що стосується показань свідка ОСОБА_9 , на які посилається сторона захисту, як на доказ невинуватості ОСОБА_5 , то на думку суду вони жодним чином не спростовують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів. Так, з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що він зустрівся з ОСОБА_5 аби допомогти останньому налагодити телевізор. ОСОБА_5 повідомив, що йому винні кошти і тому заїде забрати борг. Вони на автомобілі ОСОБА_5 поїхали в с.Ковалі до господарства ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_9 весь час чекав на задньому сидінні авто. З авто свідок бачив як ОСОБА_5 підійшов до будинку, загавкала прив'язана поруч собака. З будинку вийшла ОСОБА_7 і вони з ОСОБА_5 спілкувалися близько хвилини. Згодом ОСОБА_7 зайшла до будинку, а слідом за нею зайшов ОСОБА_5 . Через 3-5 хвилин свідок побачив, що ОСОБА_5 повертається, а за ним слідом іде ОСОБА_7 , прохає зберегти телефон, обіцяючи, що через 1-2 дні поверне гроші.
Тобто, свідок ОСОБА_9 , на відміну від свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , не був очевидцем подій, що відбувалися у будинку ОСОБА_7 , та не може стверджувати яким чином відбувалося вилучення телефону - за домовленістю чи всупереч волі власника. Крім того, ОСОБА_9 не був присутній під час розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , коли остання вийшла з будинку, почувши гавкіт собаки. Свідок ОСОБА_9 нічого не повідомив про застосування ОСОБА_5 електрошокового пристрою, хоча згідно показань потерпілої, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 таке застосування мало місце. Електрошоковий пристрій був виданий ОСОБА_5 працівникам поліції та зафіксований у протоколі огляду. Свідок ОСОБА_9 вказав, що ОСОБА_7 першою зайшла до будинку, а за нею зайшов ОСОБА_5 . Однак, свідок не може стверджувати, чи зайшов обвинувачений до будинку з дозволу власниці, оскільки не чув цього. Показання свідка ОСОБА_9 , згідно яких він бачив як ОСОБА_5 повертається, а за ним слідом йде ОСОБА_7 та прохає зберегти телефон, обіцяючи, що через 1-2 дні поверне гроші, також не свідчать про те, що сам факт вилучення телефону відбувся за згодою власниці. Зрештою, жодних письмових домовленостей про передачу телефону в рахунок погашення боргу немає. Натомість, телефон опинився у обвинуваченого ОСОБА_5 разом з сім-картою оператора «Водафон» (особистим номером ОСОБА_7 , яким вона користувалася), що підтверджується розпискою про передачу речей на відповідальне зберігання, і також ставить під сумнів добровільність передачі телефону в рахунок погашення боргу.
12 лютого 2018 року потерпіла ОСОБА_7 заявила про вчинення ОСОБА_5 відкритого викрадення належного їй телефону, а 13 лютого 2018 року - про незаконне проникнення ОСОБА_5 до її будинку, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та введення в оману органу досудового розслідування.
При цьому, суд відхиляє твердження захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про те, що подання потерпілою заяв про вчинення злочину не в день їх скоєння 11 лютого 2018 року, а наступними днями 12 та 13 лютого 2018 року, вказують на те, що насправді злочини не мали місця. Такі доводи сторони захисту жодним чином не узгоджуються з положеннями чинного кримінального процесуального законодавства, яке не обмежує потерпілого в часі для подання заяви про вчинення злочину.
Також, суд відхиляє посилання сторони захисту на борг потерпілої перед ОСОБА_5 , як на обставину, що спростовує вину останнього у вчиненні злочинів. Потерпіла ОСОБА_7 не заперечує факт заборгованості перед обвинуваченим. Однак, питання стягнення боргу має вирішуватися цивілізованим способом, в площині цивільних правовідносин. Наявність боргу жодним чином не виправдовує вчинення злочину і не може бути підставою для вчинення своєрідного самосуду.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що потерпіла ОСОБА_7 , а також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 перебувають на обліку у лікаря психіатра, то в судовому засіданні, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 підтвердили, що вони перебувають на такому обліку, а стосовно ОСОБА_11 така інформація підтвердження не знайшла. Водночас, до матеріалів кримінального провадження долучено психолого-педагогічну характеристику колишньої учениці Майорщинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Гребінківського району Полтавської обласної ради ОСОБА_11 , згідно якого остання була направлена до інтернату Полтавською медико-педагогічною консультацією від 29.06.2003 з висновком: легка розумова відсталість. Адвокат обвинуваченого підкреслює, що згідно характеристики ОСОБА_11 мала скритний, неврівноважений характер, була схильна до обману, здатна до фантастичних розповідей, як про себе, так і оточуючих. Згідно психолого-педагогічної характеристики на випускницю Яхницької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату ОСОБА_11 остання була зарахована до 9 класу школи 30.09.2014 з діагнозом «легка розумова відсталість», дівчина схильна до обману, фантазування.
Звертаючи увагу на вказані обставини, адвокат обвинуваченого стверджує, що показанням потерпілої та зазначених свідків довіряти неможна, оскільки вони можуть хибно сприймати зміст подій, що відбувалися, а їх свідчення можуть бути викривленими внаслідок наявних психічних розладів та розумової відсталості.
Однак, з такими міркуваннями суд не погоджується. Потерпіла ОСОБА_7 , а також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 недієздатними не визнані, а отже відсутні підстави вважати, що стан їх психічного здоров'я та розумового розвитку не дозволяв правильно сприймати та розуміти суть подій, що відбувалися. Крім того, показання вказаних осіб є послідовними, одностайними, не суперечать один одному, а тому не викликають сумніву в своїй достовірності.
Адвокатом обвинуваченого надано документи щодо репутації потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 . Серед таких документів згадані характеристики ОСОБА_11 з навчальних закладів, довідка характеристика з Кізілівської сільської ради Чорнухинського району. Згідно довідки сільради ОСОБА_11 ніде не працює і 18.01.2018 щодо неї до сільради з Чорнухинського ВП ГУНП України в Полтавській області надійшов адміністративний протокол за ч.1 ст.181-1 КУпАП про те, що вказана особа займалася проституцію. Також, на адвокатський запит Кізлівською сільською радою Чорнухинського району Полтавської області 28.03.2018 надано відповідь, згідно якої матір потерпілої - ОСОБА_13 , неодноразово самоправно вселялася в будівлі, які не встигали оформити як спадкові, доводила їх до руйнації до чергового виселення, наразі будинок рахується за ОСОБА_12 , підсобне господарство не ведеться, земельна ділянка у бур'янах. Також, згідно відповіді сільради ОСОБА_11 займалася проституцією, про що надходили адмінматеріали, які не збереглися у зв'язку з пожежею.
Відповідно до ч.2 ст.96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
Однак, наведені стороною захисту дані щодо репутації потерпілої, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , свідчать про наявні проблеми з психічним здоров'ям та розумову відсталість, які не виключають дієздатності вказаних осіб, їх можливість правильно сприймати та розуміти події, що відбуваються. Щодо звинувачень у вчиненні ОСОБА_11 адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.181-1 КУпАП, то на підтвердження вказаного не надано жодної постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності. Посилання на неможливість надати матеріали у зв'язку з пожежею суд відхиляє, оскільки не надано підтверджень, що пожежа дійсно мала місце, та не вжито заходів щодо отримання відповідної інформації від органів Національної поліції, які відповідно до ст.ст.222, 255 КУпАП уповноважені розглядати справи та наділені виключним правом складати протоколи за ст.181-1 КУпАП, використовують ІІПС «Армор», де зберігаються відповідні дані.
Крім того, наведені характеристики з сільради вказують на низькі моральні якості потерпілої та свідків, однак, не підтверджують нечесність свідків, не доводять недостовірність їх показань.
Суд наголошує, що самі по собі низькі моральні якості особи не повинні сприйматися як підстава для тотальної недовіри її повідомленням та показанням щодо вчинення злочину. Інакше суспільство ризикує залишити таких осіб взагалі без судового захисту, та створить практику, за якої кожен зможе вчиняти злочини щодо вказаних осіб і залишатися безкарним лише на тій підставі, що особи з низькими моральними якостями не заслуговують на довіру.
Щодо посилань захисника на те, що потерпіла та свідки спеціально повідомили неправдиву інформацію про вчинення ОСОБА_5 злочинів, аби уникнути сплати боргу, і що вони практикували раніше подібні вчинки, то подібні твердження взагалі не підтверджені жодними доказами. Крім того, дивною видається позиція сторони захисту, яка наполягає на розумовій відсталості потерпілої та свідків, але при цьому приписує їм витончені кримінальні схеми уникнення сплати боргів.
Характеристики про схильність до обману та фантазування надані навчальними закладами лише щодо ОСОБА_11 . Натомість, щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_12 таких даних немає. Крім того, незрозуміло наскільки очевидним чи, навпаки, важким до викриття, були обман та фантазування з боку ОСОБА_11 . При цьому, під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не виявлено жодної розбіжності в їх показаннях, а також невідповідності їх результатам слідчих експериментів, результатам огляду вилученого мобільного телефону та електрошокового пристрою.
Суд вважає, що показання потерпілої, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є послідовними, одностайними, не суперечать один одному, а тому не викликають сумніву в своїй достовірності.
Під час оцінки доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", сформульованим Європейським судом з прав людини в рішенні по справі "Авшар проти Туреччини".
Наведені у вироку факти спростовують версію такого розвитку подій, яку було запропоновано стороною захисту.
Таким чином, сторона обвинувачення довела перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких йому пред'явлено обвинувачення.
Враховуючи викладене, суд вважає встановленою та доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст.186 КК України.
Відповідно до ст.66, ст.67 КК України обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить .
Враховуючи суть, ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є злочином невеликої тяжкості, а інший - злочином середньої тяжкості, особу винного, який раніше несудимий, є працездатним, на обліку у лікарів психіатра, нарколога, фтизіатра не перебуває, є батьком військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, за місцем проживання характеризується позитивно, має позитивну характеристику з останнього місця роботи в ПП «УНІВЕРСАЛ-2012», перебуває під динамічним наглядом лікаря окуліста з діагнозом «пресбіопія», яка потребує корекції, має трудовий стаж з 1995 року по 2017 рік, приймаючи до уваги досудову доповідь органу пробації з констатацією середнього ризику небезпеки обвинуваченого для суспільства та можливості його виправлення без направлення в місця обмеження чи позбавлення волі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.162 КК України та за ч.1 ст.186 КК України у виді штрафу.
Остаточне покарання слід призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК України, ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання:
за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
за ч.1 ст.186 КК України у виді штрафу в розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Fly» моделі «FS509 NIMBUS 9» чорного кольору, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у ОСОБА_7 - залишити останній за належністю;
- електрошоковий пристрій BL-288 Police 50000KV, виданий ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5 , як власнику майна.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Полтавської області через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду ОСОБА_1