20 травня 2019 року
Київ
справа №9901/201/19
адміністративне провадження №П/9901/201/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
17 квітня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03109; далі - ВККС, Комісія), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 18 березня 201 року № 27/ко-19 про невідповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 займаній посаді судді Дарницького районного суду м. Києва;
зобов'язати ВККС підтвердити відповідність судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 займаній посаді судді Дарницького районного суду м. Києва.
Окрім того, у позовній заяві позивач зазначила про залучення до участі у розгляді справи свого чоловіка ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , з-поміж іншого, зазначила про те, що підпункт 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, на підставі якого розпочато кваліфікаційне оцінювання суддів, призначених або обраних на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», не відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права і застосування цього пункту для обґрунтування законності звільнення судді становить пряме порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зауважила, що вказані конституційні нововведення є за своєю суттю дискримінаційними відносно певної категорії суддів, а конституційно визначена обов'язковість виконання Вищою радою правосуддя рішень ВККС про невідповідність судді займаній посаді фактично суперечить фундаментальним правам і свободам людини та по суті нівелює вимоги статті 19 Конституції України. Щодо останнього позивач додала, що ВККС наділена широкими і невластивими їй за своєю суттю та природою повноваженнями інших органів (зокрема Вищої ради правосуддя, органів Державної фіскальної служби України, Національного агентства з питань запобігання корупції, суду), що надає їй право/компетенцію звільняти суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання, за відсутності законодавчо визначеного порядку звільнення судді з цієї підстави. Така ситуація позбавляє суддів гарантій захисту від свавільного звільнення та на неналежний і безсторонній перегляд рішень ВККС. Частина третя статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на думку позивача, теж не відповідає нормам Конституції України, адже визначені в цій статті підстави оскарження і скасування рішення ВККС фактично позбавляють права на належний судовий захист, що є порушенням статті 8 Конституції України.
Також позивач зауважила, що склад членів ВККС, який проводив кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити. У цьому зв'язку позивач зазначила, що на час проходження нею оцінювання строк повноважень ОСОБА_3 закінчився і останній, з огляду на статус його посади та відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді, на необхідності дотримання яких ВККС звертає увагу суддів, мав би заявити самовідвід, проте не зробив цього. Між тим, саме упереджене ставлення члена ВККС ОСОБА_3 , який намагався переконати своїх колег оголосити щодо позивача перерву (за відсутності для цього підстав), слугувало підставою для ухвалення спірного рішення стосовно судді ОСОБА_1 Позивач ствердила, що рішення про її невідповідність займаній посаді Комісія ухвала відразу після завершення співбесіди, без виходу в нарадчу кімнату для голосування. Це рішення є необґрунтованим і незаконним і те, у який спосіб його ухвалено, є ще одним підтвердженням цьому. Крім того, свідченням упередженості відповідача при оцінюванні ОСОБА_1 є також висновок Громадської ради доброчесності, який надійшов до ВККС з пропуском десятиденного строку, що втім не завадило його прийняти і врахувати при ухваленні спірного рішення.
Судячи з мотивації Комісії, підставою для висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді по суті є дисциплінарний проступок, строк притягнення до відповідальності за який уже минув і якого позивач не вчиняла. Йдеться про придбання майна, вартість якого перевищує доходи судді, але члени Комісії не врахували, що у позивача є чоловік, ОСОБА_2 , який отримує значно більшу заробітну плату, ніж позивач, і яка дозволяє придбати вартісне майно. У зв'язку з цим позивач також додала, що ВККС, звинувачуючи її сумнівності джерел придбання майна, ставили запитання, які не мали правового сенсу, якщо йдеться про необхідність з'ясувати походження коштів, а крім того вони стосувалися подій десятирічної давнини і відповісти на них однозначно було доволі непросто з огляду як на умови, в яких треба пригадувати і відповідати (співбесіда і зумовлений цим стресовий стан людини), так і зважаючи на об'єктивні фактори - чималий проміжок часу, який минув і складність у зв'язку з цим відтворити у пам'яті послідовність дій і подій, які супроводжували купівлю майна. З цим власне і пов'язані невпевненість і суперечливість пояснень, про які ВККС зазначила у спірному рішенні.
Насамкінець позивач зазначила, що член ВККС ОСОБА_3 давно знайомий з її чоловіком ОСОБА_2 , з огляду на професійну діяльність, і в певний період перебував під його ( ОСОБА_2 ) керівництвом/наглядом (службовим). Зазначена обставина, на думку позивача, теж ставить під сумнів неупередженість складу Комісії, яка ухвалила спірне рішення. Позивач також вважає, що спірне рішення може бути пов'язаним з конфліктною ситуацією, яка виникла у її чоловіка на ґрунті неприязних відносин з його керівництвом (у підсумку якої він був змушений звільнити займану посаду).
Ухвалою від 24 квітня 2019 року суддя-доповідач залишив зазначену позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
13 травня 2019 року від позивача дійшли документи, про які зазначено в згаданій ухвалі, тож вимоги суду виконано.
Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС та відповідно до статті 266 цього Кодексу підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень частини п'ятої статті 262 КАС суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись статтями 12, 19, 22, 171, 248, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
Справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке відбудеться о 09:30 год. 20 червня 2019 року в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.
Питання про залучення до розгляду справи ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - вирішити в судовому засіданні.
Клопотання про витребування доказів - розглянути у судовому засіданні
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві), а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Повідомити сторонам, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС.
Повідомити сторонам, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Повідомити сторонам, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua.
Повідомити сторонам, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС, може застосувати заходи процесуального примусу.
Повідомити відповідача - суб'єкта владних повноважень про те, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суд, відповідно до статті 149 КАС, може застосувати заходи процесуального примусу.
Повідомити сторонам, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Смокович