Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №813/3644/16
адміністративне провадження №К/9901/23063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (головуючий суддя - Грень Н.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (головуючий суддя - Яворський І.О., судді - Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 813/3644/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,
про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, ГУМВС у Львівській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 24.04.2016 року №979 о/с в частині пункту 3, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ за п. 63 «з» (через скорочення штатів) старшини міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року;
1.2. стягнути з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 27 січня 2016 року по 21 жовтня 2016 року;
1.3. допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року в частині відмови в поновленні строку та залишенні без розгляду позову щодо вимог про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено частково.
4.1. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області (м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року про поновлення на роботі за період з 27.01.2016 року по 18.02.2016 року в сумі 3916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 77 коп.
4.2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області виконана відповідачем лише 18.02.2016 року. Відтак, у даному випадку має місце затримка виконання рішення суду з 27 січня 2016 року (ден, наступний за днем винесення постанови) по 18 лютого 2016 року (день прийняття наказу про поновлення).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
6. 10 липня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення, поновити строк звернення до суду, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
7. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції винесені при неповному з'ясуванні судами обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків судів обставинам справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення та порушення прав позивача на працю та стягнення заборгованості із заробітної плати. Так, судами не надано правової оцінки тим обставинам, що відповідач не виконав наказ від 18.02.2016 про поновлення позивача на посаді та не допустив останнього до роботи. Також, скаржник, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, вказує, що обмеження строку звернення працівника з позовом до суду не застосовуються виключно у випадку пред'явлення вимог про стягнення виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і, відповідно, до державних гарантій, встановлених законодавством.
8. Відповідачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
11. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п 63"і" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Львів" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31 липня 2015 року, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 24663 грн. 60 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, постанову в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 4375 грн. 18 коп. допущено до негайного виконання. Вказана постанова набрала законної сили 21.04.2016 року.
12. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 18.02.2016 року №969 о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року у справі №813/6029/15 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№50084585 поновлено старшину міліції ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області з 31.07.2015 року.
13. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 25.04.2016 року №979о/с відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ,наказу МВС від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання», звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 «з» через скорочення штатів старшину міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
14. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Стаття 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
16. Частина 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
17. Пункт 3 частини 1 статті 256 КАС України: Негайно виконуються постанови суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
18. Частина 2 статті 257 КАС України: Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
22. Суд зауважує, що з аналізу приписів статті 257 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що необхідною передумовою виконання рішення суду є наявність однієї з двох підстав - набрання рішенням законної сили або належність до категорії тих, які підлягають негайному виконанню.
23. Так, до категорії зазначених рішень, що підлягають негайному виконанню, в силу приписів статті 256 КАС України, належать такі, предметом спору яких є поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
24. Віднесення даної категорії спорів до переліку тих, рішення яких підлягають негайному виконанню, зумовлена необхідністю якнайшвидшого відновлення порушеного права позивача, що відбулося внаслідок незаконного звільнення особи із займаної посади. Відтак, термін «негайне», в даному випадку означає невідкладне, без будь - яких зволікань.
25. Крім того, Суд зазначає, що законодавцем, у статті 236 КЗпП України, підкреслена необхідність обов'язковості негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді, у вигляді настання негативних наслідків для відповідача у вигляді стягнення з останнього середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
26. На обов'язковість виконання судового рішення також вказує Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.
27. Враховуючи, те що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, ОСОБА_1 поновлено на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Львів" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31 липня 2015 року, то відповідачем по справі, невідкладно після проголошення вказаного рішення, повинні були бути вчиненні дії щодо поновлення на займаній посаді позивача.
28. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється сторонами, наказ про поновлення позивача на посаді винесено відповідачем лише 18.02.2016.
29. Тому, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що період затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 слід обраховувати з 27.01.2016 та його загальна тривалість становитиме 17 робочих дні (по 18.02.2016).
30. Суд підтримує використання судами попередніх інстанцій правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеній у постанові № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якої рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
31. Відтак, з огляду на викладене, доводи скаржника щодо неправильності обрахування судами попередніх інстанцій періоду затримки невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача та необхідності здійснення даного обрахунку від моменту допуску до роботи спростовуються вищевикладеною позицією Верховного Суду України.
32. Щодо доводів скаржника про поновлення строку для звернення до суду з позовними вимогами про скасування наказу в частині його звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то Суд зауважує наступне.
33. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 залишено без розгляду зазначені вимоги в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
34. Скаржником у поданій касаційній скарзі не заявляються вимоги щодо вищевикладених рішень, відтак перегляд даних рішень в касаційному порядку не є предметом касаційного оскарження.
35. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
36. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
37. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Керуючись статтями 341,343, п.1 ч.1.ст.349, ст.350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
39. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
40. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - залишити без змін.
41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В. М. Шарапа