20 травня 2019 року
Київ
справа №1240/2227/18
адміністративне провадження №К/9901/13602/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій, стягнення незаконно утриманого військового збору та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ НП в Луганській області, в якій просив: стягнути середньоденне грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2017 по 25.06.2018 на загальну суму 64646,10 грн; визнати неправомірними дії щодо стягнення з позивача військового збору в сумі 571,51 грн при нарахуванні та виплаті донарахованої одноразової грошової допомоги в сумі 38100,60 грн при звільненні зі служби; стягнути незаконно стягнутий військовий збір в сумі 571,51 грн при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в сумі 38100,60 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року відмовлено в задоволені позовних вимог.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2017 по 25.06.2018 в сумі 64646,10 грн.
Визнано протиправними дії Головно ГУ НП в Луганській області щодо утримання військового збору в розмірі 571,51 грн із виплаченої ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги в розмірі 38100,60 грн при звільненні зі служби.
Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 , суму військового збору в розмірі 571,51 грн., утриманого із суми одноразової грошової допомоги в розмірі 38100,60 грн виплаченої ОСОБА_1 при звільненні зі служби.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 291, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець