15 травня 2019 рокуЛьвів№857/3012/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Луців І.І.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Перхач С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі №1340/5060/18, головуючий суддя Крутько О.В. проголошене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10 жовтня 2018 року №19861/03.29-16 в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 28.08.2018 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення обставин у справ. Зазначає, що відповідно до п. «а» ст. 12 Закону-2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, звільненим у пунктах «б»-«д» статті 1-2 Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Тобто, дана норма чітко визначає, що пенсія за вислугу років призначається при наявності у військовослужбовця на день звільнення зі служби вислуги - 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Вислуга на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяці 10 день, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону -2262 немає. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що не встановлено набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, як і не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, тому доводи відповідача, що для призначення пенсії враховується лише календарна вислуга років, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону та суперечить положенням ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволенні позову відмовити.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні наведені у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 31.09.1991 року по 27.08.2018 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах середнього та старшого начальницького складу.
Наказом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» від 23.08.2018 року №49/ОС-18 позивача звільнено з органів кримінально-виконавчої системи за ст.77 п.1 пп.4 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 27.08.2018 року. Вислуга років на день звільнення становить в календарному обчисленні 20 років 05 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні 27 років 04 місяців 21 день.
Позивачем подано до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України заяву та всі необхідні документи для подальшого направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії з 28.08.2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом за №19861/03.29-16 від 10.10.2018 року Пенсійний фонд відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і 6 місяців і більше. Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 10 днів, а відтак підстав для призначення пенсії немає.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки станом на день звільнення, вислуга років у пільговому обчисленні складала 27 роки 04 місяців 21 дні, що є достатній для призначення пенсії.
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Підпунктом «г» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Судом встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяці 10 день, у пільговому обчисленні - 27 роки 04 місяці 21 день.
Враховуючи викладене, період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку №393, в розумінні частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути зарахований до календарної вислуги років.
В даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки, згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 суперечать приписам пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім того, застосуванню підлягає саме Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки, у відповідності до частини 4 статті 9 КАС України, він має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії діяв в межах повноважень та відповідно до законів України.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років».
При цьому, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача підстав для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі №1340/5060/18- скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 20.05.2019р.