Справа № 826/4228/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
14 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Лисенко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генічеська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Херсонській області про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня по листопад 2014 року під час роботи в ДПІ у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 23 484,96 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 18 січня 2019 року та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення спірної суми відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 01.07.2013 р. №13-о позивача прийнято на роботу на посаду начальника управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій (Запис №20 у Трудовій книжці позивача).
Наказом ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 09.08.2013 р. №206-о позивача переведено на посаду начальника відділу камеральних перевірок ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (Запис №22 у Трудовій книжці позивача).
У зв'язку з ситуацією, що склалась починаючи з березня 2014 р. в Автономній республіці Крим, а саме у зв'язку з тимчасовою окупацією території півострова внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захопленням адміністративних будівель самопроголошеною владою АР Крим, у тому числі й будівлі ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, яке знаходилось за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, подальше виконання посадових обов'язків позивачем на території АР Крим не представлялось можливим.
3 метою забезпечення належної координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим, Розпорядженням Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 №55 «Про створення робочої групи» позивач була зарахована до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з фактичним розташуванням робочої групи у м. Києві.
Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014 року №121-о «Про відрядження до робочої групи», позивач була відряджена до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування такої робочої групи.
Відтак, починаючи з 24.03.2014 року позивач у відповідності до вказаного розпорядження та Наказу виконувала поставлені перед робочою групою завдання.
На підставі Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2014 р. №76-p раніше прийняте Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 №55 «Про створення робочої групи» визнане таким, що втратило чинність. Підставою скасування вказаного розпорядження стала втрата актуальності.
Разом з тим, позивач увійшла до складу Міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України, що була створена з метою формування належної доказової бази, висвітлення фактів втрат держави, нанесених збитків, порушення прав юридичних та фізичних осіб внаслідок окупації Криму.
Міністерство доходів і зборів України листом від 28.05.2014 р. №1081/5/99-99-04-01-01-16 повідомило Міністерство юстиції України про згоду працівників територіальних органів Міндоходів в Автономній республіці Крим щодо участі підпорядкованих працівників, у тому числі і щодо позивача, у роботі зазначеної Міжвідомчої робочої групи.
Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 року № 126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач була відряджена до Міністерства юстиції України на період функціонування такої міжвідомчої робочої групи.
В той же час, позивач продовжувала займати посаду начальника відділу камеральних перевірок ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, адже не була звільнена з державної служби або переведена на іншу посаду.
В подальшому, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.11.2014 p. №585-о позивач була звільнена за власним бажанням з посади начальника відділу камеральних перевірок ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим в порядку переведення для подальшого працевлаштування до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.
Судом першої інстанції також встановлено, що остання виплата заробітної плати ОСОБА_1 за посадою начальника відділу камеральних перевірок ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим була здійснена у березні 2014 року у розмірі 1000 грн., яку було перераховано, як аванс за першу половину березня 2014 року.
Таким чином, заборгованість по заробітній платі позивача виникла з квітня 2014 по листопад 2014 року.
Оскільки заходів зі сторони Міністерства доходів і зборів (Державної фіскальної служби України) не було прийнято, а заборгованість по заробітній платі не була виплачена, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини другої статті 4 і статті 13 цього Закону джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Строки виплати заробітної плати врегульовані статтею 115 Кодексу законів про працю України, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнано тимчасово окупованою територією.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної фіскальної служби України" від 21.05.2014 № 160 створено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06.08.2014 № 311 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
На виконання вказаної постанови № 311 наказом Міністерства доходів і зборів України "Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі" від 03.06.2015 № 59, розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; утворено комісію реорганізації територіальних органів Міндоходів в АР Крим та у м. Севастополі: визначено строк для проведення реорганізації - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи: встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; голову комісії з реорганізації у дводенний термін зобов'язано затвердити персональний склад комісії з реорганізації та план заходів, пов'язаних з реорганізацією.
Згідно Додатку 2 до постанови № 311, ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим приєднано до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.
За приписами пунктів 1 і 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування тощо.
У пункті 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. № 43, визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів України.
Відповідно до пунктів 13 і 15 цього Положення Головне управління Міндоходів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.
За змістом статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є, зокрема, міністерства в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством, тощо.
З огляду на те, що від ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим до Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС жодних документів з нарахування, виплати заробітної плати, утримання та нарахування ЄСВ не надходило, остання не несе майнових прав та обов'язків ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.
При цьому, враховуючи, що Міністерство доходів і зборів України, на час виникнення спірних відносин, було головним розпорядником бюджетних коштів та реорганізовано у Державну фіскальну службу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним органом відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу є саме Державна фіскальна служба України.
З огляду на вищевикладене в сукупності, а також враховуючи, що останню заробітну плату позивач отримала за березень 2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2014 по 28.11.2014 в сумі 23484,96 грн. (виходячи з наданого відповідачем розрахунку заробітної плати, що зазначений в листі від 27.12.2017 №1352/10/21-10-05-09, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи).
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 17.05.2019 року.